"Як це у них". Польський досвід реформи середньої освіти

Польський війт Марія Батизька-Войцик може годинами розповідати про освіту у своїй ґміні.

Саме на освіту її команда зробила ставку ще на наприкінці 90-х.

Тепер усі 5 публічних шкіл ґміни Лєшноволі – саме так називають неприватні школи у Польщі – потрапляють до невеликого 4-відстоткового прошарку найкращих шкіл Польщі.

"Від держави ми отримуємо близько половини коштів, іншу ж частину доплачуємо самі", – каже Батизька-Войцик, сидячи у сучасній залі для перемовин у Центрі освіти й спорту в Мисядло.

Саму будівлю цього центру, який попри свою таку назву є школою для учнів початкової школи (1-6 клас) та гімназії (7-9) класів, ґміна будувала своїм коштом.

На цей проект їм не вдалося залучити гроші ЄС. Аргументація європейських фондів була проста: Лешноволя – багата ґміна, може й сама витягнути проект на суму 53 мільйонів злотих. 

І справді – змогла.

Вхід до пуіблічної школи в Мисядло. Фото www.katarzynaprzemyska.pl

Коридор Центру освіти і спорту в Мисядло. Фото forsal.pl

Лешноволя об'єднує села поблизу Варшави. По суті, це передмістя польської столиці, хоча й зі статусом сільської ґміни – бо об'єднує лише села.

На її території працює близько 5 тисяч підприємств, податки з діяльності яких залишаються саме в ґміні – і з них вона ремонтує свої об'єкти, утримує школи, лікарні, пам'ятники архітектури тощо.

Тож у Лешноволі достатньо грошей, аби дозволити собі витрачати більше третини всього свого річного бюджету на освіту.

Наприклад, у цьому році зі 166 мільйонів злотих – 64 призначено на освіту. Із них лише 26 мільйонів надходять централізовано з бюджету, усе інше ґміна доплачує з власних грошей.

"Ми могли б, звісно, утримувати школи виключно коштом, який надходить від держави, але рівень освіти був би на порядок нижчий", – коментує Батизька-Войцик, яка керує ґміною вже 17 років.

Рішення витрачати так багато вона пояснює просто – бо освіта є пріоритетом: "Прокладення каналізаційної труби можна притримати, але якщо щось не встигнути в освіті, то виправити це буде дуже важко".

Вона пригадує, що коли уряд розпочав освітню реформу, передаючи початкову освіту на рівень ґмін, Лешноволя однією з перших взяла школи на своїй території в управління, хоча передача шкіл тривала три роки, починаючи з 1993-го.

"Те, що було тоді й зараз – це небо і земля. Ми одразу взялись ремонтувати усі школи", – каже війт.

Насправді з латання дірявих дахів і потрісканої підлоги тоді розпочинали усі ґміни, які взялись управляти школами на своїй території.

І вже за перші роки від старту реформи контраст між матеріальним станом шкіл, які управлялись ґмінами, і тими, якими ще опікувалось Міністерство національної освіти, став разючим.

Це переконало реформаторів, що рішення про передачу початкової ланки освіти на найнижчий рівень самоврядування було правильним. І в 1996 році всі громади в обов'язковому порядку взяли в управління всі початкові школи у Польщі.

Ґміни могли створювати і ліквідовувати школи і дитячі садки, організовувати дозвілля школярів і їхнє розвезення по домівках – усе це тепер стало компетенцією і обов'язком органу місцевого самоврядування.

https://zagainvk.jimdo.com/