Для батьків

            

7 фраз, які батьки повинні казати своїм дітям кожного дня

2Усі батьки хочуть, щоб їхні діти виросли розумними, впевненими в собі, і намагаються зробити для цього все, що в їх силах. Хтось може сказати, що для цього потрібно займати певну ланку в суспільстві чи бути добре забезпеченим. Але інколи все, що потрібно дитині — це любов, а її проявляти можна не лише словами “Я тебе люблю”. Саме про це сьогоднішній матеріал.

Ви можете багатьма способами показати дитині свою любов, не кажучи самої фрази “Я тебе люблю”. Карен Сальмансон, письменниця, гуру позитивного мислення, пропонує батькам 7 альтернативних способів висловлення своєї любові та турботи. Їх не потрібно використовувати кожного дня, але й не варто забувати про них.

1. Я вірю в тебе

Я казала своєму 3-річному сину Арі “Я вірю в тебе” настільки часто, що він почав використовувати цю фразу у відповідь.

Смішний приклад: одного дня я перевернула всю квартиру, шукаючи ключі. Я впала розчарована на диван, тому що так і не знайшла їх. Раптом, я відчула, як хтось смикає мене за штани. Це був Арі.

“Мамо, – сказав він, – я знаю що ти можеш знайти свої ключі. Я в тебе вірю”.

Його слова змусили мене підвестися і заглянути під диван. Еврика! Саме там я їх і знайшла.

Тому так, я дуже вірю в рушійну силу слів “Я в тебе вірю!”.

2. Ніколи не здавайся

Насправді, я повторюю ці слова своєму сину тричі, і це змушує його хихикати. А, як відомо, сміх допомагає позбавитися стресу, і мотивує рухатись вперед.

Однак, останнім часом, я зрозуміла, що просто цих слів замало. Ми з сином разом складали пазли. Арі постійно намагався втиснути пазл в невідповідну частину картинки, повторюючи “Ніколи не здавайся! Ніколи не здавайся! Ніколи не здавайся!”.

Я виправила його, сказавши: “Ніколи не здавайся! Ніколи не здавайся! Ніколи не здавайся! Але якщо ти робиш щось неправильно, тоді зупинись, обдумай все, і придумай нову стратегію!”.

“Нову стратегію?”, – запитав він.

“Так, – сказала я. – Якщо ти продовжуватимеш в тому ж дусі, то нічого не отримаєш в результаті. Інколи потрібно шукати новий спосіб щось вирішити чи зробити, придумати нову стратегію, щоб отримати результат”.

Тепер Арі розуміє важливість ніколи не здаватися, але, окрім цього, він відкритий до пошуку нових стратегій.

3. Ми вчимося в процесі

Ця фраза дає дитині зрозуміти, що не потрібно засмучуватись, коли ти зазнаєш невдачі. Нагадувати про це потрібно не лише під час складних викликів, але й перед важливими рішеннями і подіями.

4. Кожен фахівець колись був учнем — як і ти

Час від часу дітям потрібно нагадувати, що талановиті та успішні люди теж колись були новачками.

Діти повинні розуміти, що помилки — це нормально. Програвати і боротися — теж нормально. Але ненормально, коли помилки і поразки — стають постійними. Навчіть дитину, що помилки — це тільки міст на шляху до мети, а старання, терпіння і наполегливість важливіші за досконалість.

5. Помилка — не твій вибір

Цю фразу дитині потрібно пояснити. Її суть полягає в тому, що завжди потрібно продовжувати старатись, вчитись, не сприймати невдачі негативно,  а робити із них урок, ще один шанс для розвитку. Тому невдача — це не вибір. Це навчання, розвиток, бажання пробувати знову щось і знову.

6. Вчитись потрібно на кожній набитій ґулі

Кожного разу, коли ваша дитина розсипить щось, розіллє, розіб’є чи пораниться — не втомлюйтесь повторювати, що таким чином вона має засвоїти певні уроки. А після цього запитайте її, що вона затямила з того чи іншого випадку.

Дайте дитині зрозуміти, що всі люди час від часу набивають ґулі, але після цього потрібно робити висновки, і не допускати повторенню таких ситуацій.

7. Ти в безпеці, і тебе люблять

Згадайте часи зі свого дитинства, коли ви відчували любов і турботу своєї сім’ї. Це був час спокою, тепла і гармонії. Щоб дитина почувала себе в безпеці, потрібно виховувати її в атмосфері любові. Тоді дитина буде рости сильною і хороброю, з нормальною самооцінкою.

Увечері, коли ви вкладаєте свою дитину спати, говоріть: “Ти в безпеці, і тебе люблять”. Ці спокійні і ніжні слова запам’ятаються на все життя, і навіть в дорослому віці допоможуть впоратися зі стресом.

   ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ЧИТАТИ:  ОСНОВНІ ПРИЧИНИ

г

Є кілька способів прищепити дитині любов до читання на все життя. Але спочатку потрібно з'ясувати причину, через яку дитині не подобається це заняття:

• Дитині нудно. Вибираючи книгу, озирніться навколо й зауважте, що саме цікавить дитину. Що її захоплює або викликає інтерес? Вибираючи книги того жанру, який найбільш цікавий дитині, ви прищеплюєте їй інтерес до читання.
• Читання викликає труднощі. Якщо дитина читає невпевнено, почніть з книг, що відповідають рівню її навичок. Використовуйте техніку п'яти пальців, щоб визначити, наскільки добре дитина сприймає текст.
• Читання незвичне для дитини. Чи читаєте ви самі книги у вільний час? Якщо дитина не бачить, що читання книг подобається батькам, навряд чи вона сама полюбить це заняття. Подайте дитині позитивний приклад і обговорюйте з нею прочитані книги.
• У дитини проблеми із зором. Якщо дитина з труднощами може розглянути літери на сторінці, перевірте її зір. Можливо, для читання їй потрібні окуляри.
• Дитині не вистачає посидючості. Якщо дитина віддає перевагу іграм, а не читанню, поєднайте ці заняття. Придумайте веселі ігри, в яких необхідно щось прочитати: складіть рецепт нової страви, пошукайте скарби за підказками або зробіть з дитиною вітальні листівки для друзів.
• Дитина сприймає читання як нудну роботу. Не змушуйте її читати. Замість цього дайте їй відчути, що читання – це заняття для відпочинку. Читайте вголос, зробіть це заняття цікавим й веселим. Якщо вона запинається або не може прочитати слово, проявіть терпіння. Дозвольте їй читати в зручному для неї темпі.
• Тривале читання здається виснажливим. Якщо вона не може довго утримувати увагу, вибирайте для неї книги невеликого обсягу: комікси, дитячі вірші та інші. Читаючи велику книгу, розділіть її на короткі уривки або робіть перерви для обговорення прочитаного.
• Під час читання дитина відчуває себе самотньою. Можливо, вона хоче проводити більше часу з друзями замість читання. Запропонуйте їй обмінюватися книгами з друзями. Це може стати хорошою традицією: діти можуть читати разом (можна запропонувати їм читати за ролями) або обговорювати прочитане.

Ми робимо те, що нам під силу та що ми вважаємо корисним. Діти чинять так само, коли справа стосується читання. Мотивуйте дитину до читання, покажіть їй, що це гідне заняття – і вона полюбить читання на все життя.

Топ розвиваючих ігор для розвитку вашої дитини

В майбутньoму не лише програмiсти будуть пов’язані з світом комп’ютерних технологій. Оскiльки це майбутнє належить нашим дітям, потрібно підготувати їх до цього нелегкого шляху.

Навiщо вчити малюка пpограмуванню й активному користуванню інтернет ресурсами?Все дуже простo, щoб нaвчити логiчно миcлити й плaнувати свoї подальші дiї. Бaтьки пишаються тим, щo сучaсні дiти з грудного віку вміють вмикати телефони й планшети, але цю тягу до сучасних гаджетів мoжна поєднaти з нaвчанням i рoзвитком, зaпропонувавши дитинi iгри, якi нaвчать її склaдати алгoритми i нaвіть писaти коди.

1. Pustunchik.ua

На цьому сайті ви знайдете безліч розважальних ігор для вашої малечі з перших років життя, дитячий кінозал, розвивальні вправи. Для розвитку пам’яті інтуїції і логічного мислення є окремий розділ з аркадними іграми, які зорієнтовані на те, що ваша дитина буде продумувати наступні ходи, запам’ятовувати попередні дії, аналізувати помилки – усе, що потрібно для активного розвитку.

2. Kodable.com

Як ви вважаєте, зі скількох років дитині потрібно опановувати ази програмування? Творці цієї гри впевнені, що їхня гра доступна для дітей, які досягнули лише двохрічного віку. Вчитися кодуванню можнa швидше, нiж вивчати алфавіт. Пересувати лабіринтами веселi обличчя можуть навiть малюки, а заoдно опановувати керування послідовністю дій. Цю програму рекомендують використовувати на уроках інформатики з початкових класів для розвитку логічного мислення й послідовності дій.

3. Code.org

Цей сайт створений не комерційною організацією, а міжнародним рухом. Для розробки даної програми було зібрано декілька oсвітніх курсiв для дiтей та дoрocлих. Вiк, з якoгo мoжнa опанувати цю гру – чoтиpи poки. Однієї гpи якa б розвивала усе й одразу тaм нема, проте є нaвчання, яке крoк за крoкoм в ігровій формі розвиває усі потрібні навички й здібності.

4. Lightbot.com

В грі, яка доступна як на смартфоні так і нa плaншeті, мaлeнький poбот підкоряється кoмандам і має зaпалити в потрiбних мiсцях лaмпочки. Основною задачею цього квесту є проектування шляхy iграшки зa дoпомогою прoстих кoманд. Задача бaтькiв – пoяcнити дитині, щo означають картинки. Ваша дитинa точно нaвчиться плaнувати дiї й cклaдати нaйпpостіші aлгоpитми.

Спробуйте відвідати усі ці ігри та ігрові сайти, щоб зрозуміти який вид ігрового розвитку до душі вашій дитині, і що саме вона може опанувати.

Як не перестаратися з раннім розвитком дитини

Батьки, які намагаються виховати вундеркінда дуже часто забувають про просту річ – емоційний стан дитини. Oсь пoрaди, якi дoпoможуть не пeрегнути палку.

1. Кoристь рaннього рoзвитку сильнo перeбільшена

Стaтистика сьогoднішнього дня неприємнo вражає: завищені вимоги батьків, відсутність умов для вільної та невимушеної гри, дефіцит уваги й опіки зі сторони дорослих. Як наслідок, отримуємо щоденний стрес, а в початкових класах школи - щогодинний.

Дитина, фізично не здібна виконати поставлені перед нею задачі, постійно зіштовхується з демонстрацією незадоволеності й навіть покараннями зі сторони дорослих. Все це вганяє її в таку нервову напругу, яка може призвести до сильного неврозу і навіть дитячої депресії.

Щоб дитина розвивалася і була задоволена життям перейдіть за цим посиланням
http://razymnik.ru. Там ви зустрінете багато цікавих та розвивальних ігор, які сприятимуть розвитку і приноситимуть лише задоволення.

2. Вимоги повинні відповідати розвитку

Розвиток нейронних зв’язків безпосередньо впливає на розумову діяльність та готовність дитини до процесу пізнання. Вчені розвіяли міф про те, що нейронні зв’язки перестають розвиватися після трьох років і довели, що такий процес відбувається до дев'яти років включно, а деякі частини кори головного мозку розвиваються до 25. Адже людина завжди знаходиться в середовищі, яке підпитує її додатковою інформацією, а це означає що будь які здібності можна розвивати до глибокої старості.

Багато батьків стурбовані тим, що у віці 5-6 років дитина незібрана та непосидюча, адже мало хто знає, що лобна частина повністю формується в десятирічному віці. А отже, якщо ваша дитина непосидюча і завжди хоче руху до цього віку, значить кора головного мозку, яка відповідає за волевиявлення, ще не сформувалася.

3. Фізична активність

Будь-яка фізична активність – це важливий крок самопізнання, у визначенні меж своїх можливостей та розвиток навичків управління ними. Таким чином з'явиться впевненість в собі, своїх силах та здібностях.

Від батьків та оточення напряму залежить те, наскільки успішними та гармонійними будуть діти. Не всі пам’ятають, що ціль батьків – навчити свою дитину перш за все бути щасливою, адже в перегонах за модою та бажанням створити вундеркінда накопичується досвід, переважно негативний. Просто любіть свою дитину, турбуйтеся про неї та цінуйте, щоб в майбутньому вона так само могла любити, цінувати та турбуватися про своїх батьків.

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ : УЧИМО ДІТЕЙ , НЕ ЛЯКАЮЧИ ЇХ  

 Якщо правильно розвивати й підтримувати в дітей навички особистої безпеки, вони допоможуть їм відчувати себе захищеними при спілкуванні з більшістю людей більшу частину часу. Ця стаття є керівництвом для молодих людей з особистої безпеки, упевненості в собі й захисту власних інтересів. Діти піддаються небезпеці нападу, викрадення й жорстокого поводження навіть у найдбайливіших сім'ях, школах і спільнотах. Але існують прості та ефективні способи навчити дітей захищати себе, ці способи прийнятні практично для будь-яких випадків. Адже навички та знання – це ключ до їх безпеки. Батьки, вчителі та вихователі повинні знати, що діти частіше страждають від знайомих людей, ніж від чужих. Тому їх необхідно ознайомити з чіткими правилами безпеки і для поводження зі сторонніми, коли нікого немає поруч, і для дотримання кордонів при спілкуванні з людьми, які їм знайомі. Будь-яка людина може виявитись розбещувачем – сусід, родич, друг сім'ї, лідер молодіжної групи, вчитель, навіть інша дитина. Кращий спосіб захистити дітей від насильства – це знати, що з ними відбувається. Частіше питайте свою дитину: «Ти ділишся зі мною всім, що тобі цікаво, своїми проблемами та тим, що тебе турбує? Пам'ятай: ти можеш мені повністю довіряти», слухайте їх відповіді терпляче, з великою повагою. Діти повинні розуміти, що існують важливі правила безпеки для тих випадків, коли вони знаходяться на самоті, поза батьківською опікою.

Вони залишаються наодинці із собою, навіть коли віддаляються від відповідального за них дорослого всього лише на короткий час і на невелику відстань. У цьому випадку не треба турбуватись. Діти просто повинні знати, що їм необхідно робити. Просто розповідати дітям про правила безпеки або показувати, що треба робити, недостатньо. Коли ми лише розмовляємо з ними про небезпеку, їхня поінформованість може підвищити рівень тривоги. Молоді люди вчаться краще за допомогою активної практики. Практика дитячих навичок особистої безпеки підвищує їх компетентність і впевненість у собі. Важливо розвивати ці навички так, щоб дітям було не страшно, а весело й цікаво. Поради про те, як розмовляти з дітьми про незнайомих людей «Небезпечний незнайомець» – це той термін, який лише підвищує занепокоєння і при цьому ускладнює уявний пошук способів того, як допомогти дітям залишатись у безпеці. Замість цього краще розповідайте про правила безпеки при зустрічі з «незнайомою людиною». Замість того щоб розповідати про щось погане і страшне, що іноді дійсно трапляється, краще зосередьтесь на навчанні й відпрацюванні тих навичок та особливостей поведінки, які ви хочете розвивати у своїх дітей для безпечного спілкування з незнайомими людьми. Зберігайте спокій, коли розмовляєте з дітьми про незнайомців. Якщо ваш голос звучить тривожно, ця тривога передаватиметься дітям. Розповідь про «небезпечних незнайомців» або страшні історії можуть підсилити страх і занепокоєння будь-якої людини. Замість цього переконано розповідайте дітям, що ви вважаєте переважну більшість людей хорошими, а це означає, що більшість незнайомих людей теж хороші, але деякі з них мають проблеми, через які вони можуть ображати дітей. Скажіть дітям, що вони не повинні боятись незнайомих людей, якщо будуть дотримуватись правил безпеки. Якщо діти перебувають на самоті, перше правило каже, що перед тим, як заговорити з незнайомими або малознайомими людьми, треба спитати дозвіл у батьків. Допоможіть дітям знайти конкретні приклади людей, яких вони добре знають, і тих, кого вони не знають, щоб дитина змогла в уяві змоделювати відповідну ситуацію. Правила безпеки для дітей, коли вони самі Більшість людей хороші. Це означає, що й більшість незнайомих людей хороші. Незнайомець – це просто та людина, яку я не знаю, і виглядати він може як завгодно. Правила безпеки, що діють при батьках, які про мене піклуються, відрізняються від тих, коли я перебуваю сам, без чиєїсь допомоги. Коли я один, то повинен у першу чергу зв'язатись із батьками й уточнити, чи може незнайомець підходити до мене, розмовляти зі мною та давати мені що-небудь. Якщо я достатньо дорослий, щоби перебувати без батьків, безпечніше бути там, де поруч є інші люди, які можуть допомогти мені в разі потреби. Я не даю особисту інформацію незнайомцеві або комусь, хто змушує мене відчувати себе некомфортно. Отримувати допомогу від сторонніх людей нормально, якщо зі мною сталась надзвичайна ситуація, а поруч немає нікого зі знайомих. Перш ніж іти кудись, вирушати з ким-небудь (з незнайомою або знайомою мені людиною), я повинен спитати про це в батьків. Я повинен розповісти батькам, куди йду, хто буде зі мною та що я буду робити. У мене повинен бути план забезпечення власної захищеності та отримання допомоги там, куди я йду. Я знаю, що правила безпеки моєї сім'ї включають у себе те, як дітям необхідно відкривати двері на дзвінок, розмовляти по телефону й використовувати Інтернет. ​Для того, щоб дотримуватись цих правил, діти повинні практикувати наступні навички та знати: Як стояти й ходити уважно, пильно, спокійно, з повагою до себе та впевненістю. Як відходити від незнайомця й залишатись поза досяжністю людини, яка наближається. Як йти (або тікати) від незнайомця негайно, навіть якщо ця людина здається дуже приємною. Як у першу чергу радитись з батьками, навіть якщо той, кого дитина знає й кому довіряє, каже не робити цього. Як отримати допомогу від зайнятої або байдужої дорослої людини, якщо дитина загубилась або їй стало страшно. Як шуміти, утікати й добиратись до безпечного місця у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Що робити й казати, якщо незнайомець підходить до дитини вдома. ​Правила безпечної поведінки дітей зі знайомими людьми Я належу сам собі: моє тіло, мій час, моя душа – усе це моє. Будь-які дотики для гри з метою подражнити мене чи із прихильності до мене повинні бути узгодженими й безпечними. Ніхто не повинен чіпати мої інтимні частини тіла (частини тіла, приховані нижньою білизною або купальним костюмом), за винятком потреби в медичному огляді. Ніхто не повинен просити, щоб я дозволив доторкнутись до моїх інтимних частин тіла. Дотик або іншу поведінку для збереження здоров'я або з метою безпеки не завжди можна узгодити, але такі дотики ніколи не можна приховувати від батьків. Я не повинен дозволяти іншим людям контролювати своє самопочуття. Усе, що мене турбує, не повинно бути таємницею. Якщо в мене є проблеми, я повинен розповісти про них дорослому, якому я довіряю, і продовжувати розповідати про них, доки мені не допоможуть. Ніколи не пізно отримати допомогу. ​Для того, щоб дотримуватись цих правил, діти повинні практикувати такі навички: Казати «ні» при небажаній або невідповідній поведінці, використовуючи ввічливі слова, зоровий контакт і наполегливу мову тіла. Стояти на своєму навіть тоді, коли хтось використовує підкуп, образливі слова або силу, щоб чинити тиск на дитину та примусити її робити те, чого вона не хоче. Захищати себе від образливих слів. Казати слова, які допомагають уникати потенційно небезпечних ситуацій. Привертати увагу зайнятих дорослих і докладно розповідати про ситуації, які викликають хвилювання й дискомфорт. ​У цій статті розглядаються лише деякі навички безпеки дітей. Навички особистої безпеки можуть швидко розвиватись і допомагають дітям залишатись у безпеці в більшості випадків спілкування з незнайомими людьми і з людьми, яких вони знають, особливо якщо батьки вчать дітей цих навичок і практикують їх разом з ними.

Допомагаємо підлітку стати більш самостійним

Коли дитина вступає в підлітковий вік, батькам властиво турбуватися про те, як задовольнити її потреби в самостійності та водночас забезпечити їй всебічну безпеку. У цьому питанні важко знайти золоту середину, і тривога про благополуччя підлітка часто бере верх. З іншого боку, всі батьки хочуть, щоб їхня дитина в майбутньому стала незалежною дорослою людиною.

Підліток і самостійність

Підлітку потрібно більше самостійності, ніж раніше. Ви побачите цю потребу навіть в його простих повсякденних справах. У цьому непростому віці дитина більше дізнається про доросле життя та про те, що таке відповідальність. Також у цей період вона найбільш схильна до невиправданого ризику. Зберегти баланс між самостійністю й безпекою - складне завдання, адже підлітки акцентують свою увагу тільки на самостійності.

Любіть і підтримуйте підлітка

Це найважливіше, що ви можете для нього зробити. У цьому віці діти часто соромляться фізичних проявів батьківської любові, особливо в присутності інших людей. Але є багато інших способів проявити любов і турботу:

• Цікавтеся заняттями та друзями дитини.
• Проявляйте інтерес до її хобі й захоплень.
• Будьте уважним слухачем.
• Частіше говоріть дитині, що ви любите її.
• Завжди зважайте на думку підлітка.
• Не засуджуйте й не оцінюйте.
• Не глузуйте з нього в присутності інших людей.

Дотримуючись даних порад, ви зробите дитину більш упевненою в собі та щасливою. У свою чергу, вона стане набагато відповідальнішою.

Поважайте емоції й потреби підлітка

Підліток – поки ще не дорослий, але це не означає, що з його думкою не потрібно рахуватися. Важливо розуміти, що в підлітковому віці емоції та психіка ще не сформовані й досить хаотичні. Підліток часто ніяковіє, гнівається та хвилюється. Це цілком нормально, це природна частина дорослішання. Ваше завдання – показати дитині свою повагу й повну підтримку:

• Завжди проявляйте повагу до дитини, слухаючи, що вона хоче вам сказати.
• Якомога частіше давайте дитині можливість відчути свою значимість, прислухайтеся до її думки.

Це чудовий спосіб налагодити спілкування з дитиною. Вона буде відчувати, що її люблять і поважають. А ваше спілкування буде більш довірливим.

Довірливо розмовляйте з підлітком на особисті теми

Підліток потребує особистого простору. Будь-яка дрібниця може здатися йому порушенням його особистих кордонів. У підлітковому віці батькам важливо встановити підлітку рамки дозволеного:

• Чудовою нагодою показати дитині, чого від неї чекають у родині, вважається встановлення сімейних правил. Важливо, щоб ви при цьому були чесними та встановлювали правила розумно. Наприклад, нормально вимагати від підлітка, щоб він повертався додому о 21-22 годині, але вимагати бути вдома до 19 години – надто суворо.
• Від друзів, однолітків та з Інтернету підліток багато дізнається про секс. Ця інформація не завжди правильна, тому варто відверто поговорити на цю тему з підлітком. Говоріть упевнено, не соромлячись. Зрозумійте, що ви є для нього головним джерелом правильної, перевіреної інформації, тому будьте відкриті для спілкування. Якщо вам некомфортно говорити на дану тему – попросіть про це чоловіка.
• Поговоріть з дитиною про секс, але акцентуйте її увагу на тому, що ви не схвалюєте статевий зв'язок у ранньому віці. Розкажіть підлітку про методи контрацепції, про негативні наслідки ранньої вагітності та про те, як убезпечити себе від сексуального насильства.
• Обов'язково розкажіть підлітку про шкоду наркотиків. Якщо дитина рішуче хоче спробувати алкоголь – запропонуйте їй влаштувати вдома вечірку з друзями й дозвольте вжити алкоголь у невеликій кількості. Переконайтеся, що всі присутні на вечірці прийшли до вас із дозволу їх батьків.

Зрозумійте, що підліток – уже не дитина

• Багато батьків вважають, що підліток – усе ще дитина, але не всі навколишні згодні з даною думкою. Розкажіть підлітку, що першим кроком на шляху до самостійності є розуміння того, що він уже не дитина. І не варто очікувати, що люди будуть поблажливі до нього так само, як до маленької дитини.
• Скажіть підлітку, що він повинен поводитися як дорослий, якщо хоче, щоб люди ставилися до нього серйозно. Розкажіть, як діють дорослі в тій чи іншій ситуації.

Підліток і відповідальність за вчинки

• Коли підліток бере на себе відповідальність за свої дії та слова, він стає більш самостійним. Поясніть йому, що завжди необхідно відповідати за вчинки. Люди охоче взаємодіють з відповідальними людьми, здатними відстоювати точку зору.
• Розкажіть підлітку, що допускати помилки в процесі дорослішання й навчання – нормально. Навчіть його визнавати свої помилки й радіти правильним рішенням. Також навчіть бути максимально чесним і визнавати помилкові рішення.

Покажіть підлітку, як заслужити довіру тих, хто його оточує

• Якщо ви хочете, щоб ваш підліток став самостійним – допоможіть йому заслужити довіру людей. Як тільки навколишні побачать, що підлітку можна довіряти – вони дадуть йому можливість самостійно приймати рішення.
• Привчіть дитину до того, щоб вона дотримувалася встановлених правил, завжди повідомляла батькам, де вона знаходиться, слухала старших.

Домашні обов'язки – невід'ємна частина самостійності

• Самостійність означає не тільки свободу, а й такі речі, як обов'язки та відповідальність. Скажіть підлітку, що він уже достатньо дорослий, і йому потрібно виконувати хоча б найпростіші домашні обов'язки. Дозвольте йому допомагати вам у міру можливостей і виконувати деякі справи.
• У виконанні домашніх обов'язків підліток може звертатися до вас по допомогу, але при цьому він повинен проявити ініціативу. Він уже досить дорослий для того, щоб готувати вечерю для всієї родини, доглядати за рослинами, купувати продукти.

Навчіть підлітка готувати

• Навичка приготування різних страв стане в пригоді не тільки дівчаткам. Якщо підліток навчиться готувати, він стане більш самостійним і буде менше залежати від інших.
• Разом з дитиною знаходьте цікаві рецепти в Інтернеті й готуйте їх удома. Можна влаштовувати дні іноземної кухні та спробувати оригінальні страви, а заодно більше дізнатися про культуру та звичаї інших країн.

Навчіть дитину правильно розставляти життєві пріоритети

• Набуваючи самостійності, дитина повинна навчитися відрізняти головне від другорядного, а також правильно розставляти пріоритети. Поясніть дитині, що є справи, яким варто приділити головну увагу, і є ті, які можна виконувати у вільний час.
• Підліток повинен розуміти, що деякі справи можуть здаватися терміновими, проте їх можна відкласти. І навпаки: він може відкладати важливі справи через те, що вони здаються занадто складними.
• Допоможіть підлітку скласти список справ на день. Запропонуйте йому розставити справи в порядку їх важливості, починаючи з найбільш термінових. Підкажіть, де він неправильно розставляє пріоритети.

Навчіть дитину піклуватися про власну безпеку

• Коли підліток стає більш незалежним, батьки часто побоюються за його безпеку. Віддайте підлітка в секцію самооборони. Коли він буде знати, як захистити себе в небезпечних ситуаціях, йому буде не так страшно проявляти самостійність.
• Поясніть дитині, що завжди необхідно піклуватися про власну безпеку, незалежно від того, наскільки він упевнений у своїх силах. Не варто гуляти в небезпечних місцях або йти гуляти з людьми, з якими він не відчуває себе в безпеці.
• Навчіть підлітка не заходити в ліфт з незнайомцями й не ходити на вечірки до незнайомих людей.

Підліток повинен знати, до кого звертатися в ситуації небезпеки

• Дитина повинна напам'ять вивчити номери телефонів, за якими вона може зателефонувати в небезпечних ситуаціях або тоді, коли їй знадобиться допомога.
• Підліток повинен знати адресу найближчого відділення поліції й лікарні й те, як туди можна швидко дістатися в разі потреби.

Коли ваша дитина переживає труднощі підліткового віку, вам теж доводиться непросто. Але підлітковий вік – сприятливий час для того, щоб поділитися з нею своїми тривогами. Це дасть їй зрозуміти, як сильно ви її любите і як сильно про неї піклуєтеся. Так вона стане більш відповідальною й почне піклуватися про власну безпеку.

Як допомогти дитині знайти друзів

Якщо ваша дитина ходить у дитячий садок, ви, швидше за все, питаєте її, з ким вона там разом грає. І якщо ваша п'ятирічна донька каже, що не може знайти собі товариство, ви, імовірно, уявляєте собі, як вона стоїть на самоті і штовхає ніжкою камінчики, доки інші діти навколо бігають і веселяться. Так, така ситуація може травмувати материнське серце. Тому батькам варто частіше запрошувати інших дітей у гості й допомагати своїй дитині знаходити спільну мову з однолітками – з часом це покращить ситуацію.

Друзі потрібні вашій дитині, як їжа й фізичні вправи. Одне з досліджень показало, що діти, яким складно зав'язувати та підтримувати дружні стосунки, частіше кидають школу та в підлітковому віці набувають таких проблем із психікою, як агресія й депресія. Діти, які вміють ефективно управляти соціальними ситуаціями, більш стресостійкі та впевнені в собі.

Хоча більшість дітей, коли йдуть до дитячого садка і школи, починають самостійно зав'язувати дружні стосунки, все-таки навіть найбільш комунікабельні, товариські діти в певний момент зіштовхуються із проблемами соціалізації. Так, наприклад, дошкільнята активно оволодівають здатністю ділитись і ввічливо грати з іншими дітьми, що часто призводить до конфліктів, а в початкових класах діти можуть проявляти егоїстичність, владність і вимагати визнання їх особистої винятковості.

Якщо вашій дитині важко долучитись до товариства або порозумітись із однолітками, вона, швидше за все, потребує вашої допомоги – хоча те, як і наскільки ви повинні втручатись, залежить від конкретної ситуації. У даній статті зібрані поширені приклади дитячих проблем та способи їх вирішення.

«Мені ні з ким грати»

• Чому це відбувається: на відміну від малюків, які цілком щасливі, коли грають на самоті, дошкільнята потребують товариства інших дітей. Однак вони іноді соромляться питати, чи можна взяти участь у будівництві вежі або у грі в ляльки. Деякі діти хвилюються, що коли під час гри вони попросять про це інших дітей, їх просто не приймуть.
• Стратегія вирішення проблеми: переконайте дитину, що навіть дорослі можуть нервувати, коли їм доводиться звертатись із проханням до незнайомих людей, але є способи, що допомагають полегшити подібне звернення. Навчіть дитину запропонованого далі триступеневого процесу, моделюйте відповідні ситуації вдома, потім вийдіть на дитячий майданчик і попрактикуйте цей підхід у реальних умовах:
• 1. Нехай дитина підійде до групи дітей і протягом кількох хвилин поспостерігає за тим, як вони грають.
• 2. Після того як вона зрозуміє суть гри (наприклад, діти будують палац із піску), нехай дитина подумає про те, чого в цій грі їм не вистачає (можливо, якої-небудь цікавої формочки). Якщо це гра командна, нехай дитина визначить, в якій команді менше гравців або яка з команд слабша.
• 3. Потім вона може попросити дітей дозволу приєднатись до гри: «У вас тут весело. Можна, я теж пограю?», а також запропонувати їм те, чого бракує для гри, за її спостереженням. Тренуйте дитину посміхатись і налагоджувати зоровий контакт, щоб інші діти охочіше приймали її у свою компанію.

​«Мій друг постійно повчає мене, командує мною»

• Чому це відбувається: деякі діти – природжені лідери (ведучі), а деякі – підлеглі (ведені), але більшість з них знаходяться десь посередині. Завзяті й рішучі діти (які, як правило, тяжіють до пасивних дітей) можуть зіштовхуватися з такими ж сильними особистостями, як самі, і не завжди правильно розраховувати силу свого психологічного тиску на інших дітей.
• Стратегія вирішення проблеми: допоможіть дитині знайти золоту середину між владністю й покорою. Запропонуйте їй простий сценарій, який можна використовувати в подібних ситуаціях, наприклад, вона може сказати настирливому другу: «Я не хочу грати в цю гру. Замість цього я хочу грати в...». Дитина повинна запропонувати конкретну альтернативу, щоб її друг знав, що вона готова відстоювати власні інтереси. Якщо дитину лякає сама думка про те, щоб кинути виклик своєму приятелю, попросіть її уявити себе героєм мультфільму, хоробрістю якого дитина захоплюється, наприклад, Іллею Муромцем. Уявлення себе вигаданим персонажем допомагає дитині долати боязкість перед взяттям ситуації під контроль.

​«Коли Таня грає зі Світланою, вони не беруть мене з собою!»

• Чому це відбувається: малюки не особливо розбірливі в тому, з ким вони граються, але вже в дошкільному віці вони набувають більш осмисленого й вираженого відчуття своїх симпатій і антипатій. Діти також виявляють, що можуть контролювати інших за допомогою слів. Дівчинка може прийти додому в сльозах і розповісти матері, що дві її найближчі подруги сказали їй: «Ти нам не подобаєшся. Ми з тобою більше не дружимо». Справді, три дівчинки – це вже натовп. Дослідження виявили, що дівчатка у віці від 3 до 5-ти років, як правило, воліють грати тет-а-тет, у той час як хлопчики того ж віку тяжіють до різних груп.
• Стратегія вирішення проблеми: коли ваша дитина грає із двома або більше дітьми, намагайтесь спрямовувати її на групові ігри, такі як виконання творчих завдань або хованки, – так легше заводити друзів. Такі ігри більш природні й гармонійні. Або попросіть вихователя/вчителя вашої дитини порекомендувати вам дитину зі схожими інтересами, яка б могла стати добрим товаришем в іграх вашому сину або доньці.

​«Мій друг ніколи не хоче грати в ту гру, в яку хочу грати я»

• Чому це відбувається: маленькі діти можуть бути на диво егоїстичними. Вони зациклені виключно на своїх миттєвих потребах і ледве вміють домовлятись і вирішувати проблеми.
• Стратегія вирішення проблеми: якщо спільна гра перетворюється на конфлікт, не втручайтесь відразу ж. Дайте дітям можливість вирішити його самостійно, оскільки дуже важливо, щоб вони вчились справлятись із самими типовими проблемами взаємин. Якщо діти самі не у змозі впоратись із проблемою, попросіть їх придумати якомога більше можливих способів вирішення їх суперечки. Ви можете сказати: «Що, якщо ви десять хвилин пограєте в гру, яку запропонував Ваня, а потім десять хвилин у гру Сергія?». Або попросіть їх придумати інший варіант. Якщо ці зусилля не приводять до успіху, дітям варто взяти паузу та змінити тему. Можна перекусити, побігати по двору – перевести дух і, якщо необхідно, пограти деякий час окремо один від одного.

​«Коли Сашко приходить до мене в гості, мій маленький брат, як порося, забирає всю його увагу»

• Чому це відбувається: молодші брати й сестри часто втручаються в ігри старших, і другу вашої старшої дитини може сподобатися возитись із малюком. Такий вибір також може бути просто перевагою конкретного дня: ваша старша дитина може захопитися своїм конструктором, а два інших хлопчики одностайно хочуть грати в індіанців (просто сьогодні їхні вподобання не співпали).
• Стратегія вирішення проблеми: якщо молодша дитина трохи підросла, спробуйте і для неї теж запланувати візит друга, який відбудеться в той же час, що й у старшого. В іншому випадку зробіть усе можливе, щоб зайняти її іншими видами діяльності. Якщо не виходить відокремити молодшу, попросіть старшу дитину приєднатись до битви індіанців або придумайте заняття, яке би сподобалось усім дітям без винятку: «Може, Сашко захоче покататись на гойдалках, коли закінчить грати в індіанців».

​Що ховається за «дружбою на віки»

У вашої дитини є приятель «не розлий вода». Вони навіть придумали один для одного таємні прізвиська й таємничі рукостискання. У дитячому садку (або молодшій школі) вони завжди ходять разом на обід і разом проводять усі перерви. Чи криється в цьому якась проблема?

Не обов'язково. Кращий друг – це чудово. Численні дослідження підтверджують, що наявність тривалих дружніх стосунків підвищує почуття безпеки й самооцінки дитини та допомагає пом'якшити вплив стресогенних подій, наприклад, перехід у нову школу. Навіть сварки між друзями можуть бути конструктивними, оскільки вони змушують хлопців і дівчат розвивати навички вирішення проблем, які в майбутньому знадобляться їм у стосунках з подружжям, керівником і власними дітьми.

Проте ви, імовірно, не хочете, щоби дружба вашої дитини з однією людиною стала настільки глибокою, щоб вона відмовлялася спілкуватися з іншими своїми однолітками. Покладатись виключно на одного приятеля буває шкідливо – у міру дорослішання діти можуть віддалитись один від одного, і вашій дитині може знадобитись хтось ще для підтримки у важких ситуаціях. І хоча немає необхідності ламати її відносини з найкращим другом, порадьте вашій дитині заводити більше друзів і частіше долучатись до численного товариства. Їй важливо відчувати душевну близькість з кількома дітьми.

Важливі для дітей компліменти батьків

Що ви відчуваєте, коли хто-небудь робить комплімент про ваше взуття, приготовлену вами їжу чи про те, як ви впорались із роботою? Ви відчуваєте піднесення. Але що ви відчуваєте, коли свої захоплення висловлює той, хто по-справжньому дорогий вам? Так, це неймовірне почуття. А зараз лише уявіть силу компліментів, мова про які піде в цій статті. Адже дитина, яка відчуває, що мама її цінує та схвалює, здатна змінити світ. Дитина, яка знає, що мама вважає її чудовою, краще справляється із проблемами, які виникають на її життєвому шляху.

Дослідження показують, що найбільше сприяє формуванню мотивації дітей та́ похвала, яка відзначає їх важку, старанну роботу, способи досягнення цілей і такі риси характеру, як завзятість і відданість справі. Але не забувайте і про інші компліменти – кажіть дітям, які вони чудові та красиві (усі діти чудові та красиві в очах своїх матерів), які вони сильні й добрі (діти швидше стають такими, якими ми їх уважаємо) і які вони взагалі дивовижні (адже кожна дитина дивовижна).

Ось десять компліментів, які діти повинні чути в різних випадках свого життя.

Робіть компліменти про особливості характеру дитини. Ми живемо у світі, де не вчать щирості, чесності та принциповості, та й не надто на них розраховують. Коли наші діти демонструють прояви чесності, доброти, надійності й вірності, це чудова нагода, щоб відвести їх убік і щиро похвалити.

Робіть компліменти про зразкову й шанобливу поведінку. Найлегше висловлювати несхвалення й помічати лише помилки, промахи й недоробки дитини. Але, замість того щоб тільки й робити, що чекати неслухняної або неповажної поведінки (яка не забариться вас засмутити), краще спробуйте помічати слухняність і повагу: «Я іноді забуваю тобі це казати, але ти чудовий хлопець, і я ціную те, як ти ставишся до мене – до своєї мами».

Робіть компліменти дітям просто за те, що вони частина вашої родини. «Щоразу, коли я дивлюсь на тебе, то вдячна Богу, що я твоя мама». Діти повинні розуміти, що їх цінують просто за те, що вони є.

Робіть компліменти участі дитини в житті родини. «Прибирання зі столу (підмітання, винесення сміття) – це корисна справа. Я високо ціную твій внесок у благополуччя нашої родини». Діти повинні розуміти, що те, що вони роблять, приносить користь, що дорослі помічають це, що їх посильна допомога є цінною частиною сімейного життя.

Робіть компліменти про якість роботи дітей. «Ось що називається чиста підлога!», «Ти зібрав усе листя у дворі, навіть жодного листочка не залишилось. Молодець! Я так рада, що ти серйозно ставишся до своєї роботи, це помітно». Завжди варто відзначати високий рівень виконання роботи.

Робіть компліменти про зусилля дитини, навіть якщо результат не найкращий. «Твоя готовність допомагати радує мене! Тепер нам треба навчитись виносити сміття в контейнер, не розкидаючи його по дорозі!». Компліменти можуть бути важливою частиною нашої ролі вчителів.

Робіть дитині компліменти, коли вона осягає щось нове. «Я приємно вражена! Ти значно просунувся в математиці!», «Відмінно! Я не здивована результатом після того, як ти так наполегливо попрацював». Доречний комплімент підтримує позитивний настрій.

Робіть компліменти про почуття стилю дитини, навіть якщо ви не зовсім поділяєте її смак. Ми ж не хочемо робити з наших дітей клонів. «Коли треба підібрати вбрання, у тебе, безумовно, проявляється талант!», «Мені здається, що ти добре обміркував те, як виглядаєш», «Я ніколи не бачила раніше, щоб так накривали стіл – у тебе дивовижна уява». Не треба обмежувати компліменти вузьким діапазоном власного смаку.

Робіть компліменти про зусилля для досягненні довгострокової мети. «Сину, прогрес, який ти демонструєш, гідний похвали. Молодець, що так стараєшся». Чекати, коли дитина досягне досконалості, щоб висловити похвалу, неефективно, це може послабити ентузіазм ще й слабо допомагає процесу дорослішання.

Робіть компліменти друзям дитини. Але будьте чесними! «Твої друзі молодці!», «Цей Назар такий хороший хлопець», «Ти знаєш, мені додає впевненості, що при виборі друзів ти керуєшся здоровим глуздом».

Можна лише уявити, як засвітяться посмішками й радістю наші діти, коли почують, як ми робимо їм компліменти з величезною любов'ю та щирістю. Тому у процесі підготовки, навчання й корекції їх поведінки робіть дітям компліменти від усього серця.

Ось іще десять компліментів для дітей.

1. Робіть компліменти про особистісні якості дітей. «Ти такий дотепний!», «Ти такий спокійний з малюками», «Мені подобається твоє завзяття!». Шукайте ті аспекти особистості дитини, які роблять її особливою й неповторною. Однак не вішайте ярлики: «О, ти у нас товариська дитина» або «У тебе такий серйозний характер».

2. Робіть компліменти про фізичні якості дітей. Намагайтесь не використовувати такі компліменти, як «Ти така гарна» або «Ти такий симпатичний» (хоча діти люблять слухати ці приємні слова). Зосередьтесь на конкретних фізичних рисах дитини: на її щасливих очах, привітній посмішці, сильних руках, швидких ногах. Звісно, не потрібно, щоб зовнішній вигляд дитини слугував основним приводом для компліментів, але це та нива, де кожен відчуває натхнення та підтримку.

3. Робіть компліменти про дитячу доброту. Звертайте увагу на ситуації, коли діти не пошкодували свого часу й доклали до виконання певної справи додаткові зусилля. «Це було так люб’язно із твого боку – принести тарілку своїй сестрі», «Ти обняв тата, коли він прийшов з роботи, і це було дійсно зворушливо», «У тебе найдобріше серце з усіх, що я зустрічала!».

4. Робіть компліменти про ставлення дітей, їх особистісну позицію. «Андрію, мені дуже сподобалось твоє відповідальне ставлення до домашніх обов'язків: ти виніс сміття, хоча сам хотів дивитись телевізор». «Сашко, я знаю, що не просто було зберегти хороший настрій, коли ваша футбольна команда програла, але я ціную те, як ти похвалив гравців іншої команди». Звісно, ваші діти будуть помічати й ваші взаємини, тому намагайтесь показувати їм приклад зразкового ставлення до людей і подій.

5. Робіть компліменти про чесність. Спонукайте дітей бути чесними та хваліть їх за такі прояви. «Семене, мені подобається, що ти не проніс потайки їжу в кінотеатр, як це зробили твої друзі. Твоя чесність вражає». «Оксано, ти молодець, що розповіла мені, що забула виконати домашнє завдання. Ти проявила себе чесною дівчинкою».

6. Робіть компліменти про почуття гумору дитини. Для початку смійтесь над її жартами! Навіть якщо ви не до кінця зрозуміли їх, підтримуйте дитину, отримуйте задоволення від її ентузіазму. Крім того, спробуйте поглянути на речі з допомогою почуття гумору дитини, навіть якщо воно відрізняється від вашого. «Олено, у тебе вийшов дотепний каламбур», «Миколо, ну й смішну ж гримасу ти зробив!».

7. Робіть компліменти про хороші манери, вихованість дітей. Коли ви намагаєтесь навчити свого сина бути джентльменом, висловлюйте йому вдячність за прояв хороших манер за будь-якої слушної нагоди. «Величезне спасибі тобі за те, що притримав мені двері, ти такий джентльмен». «Світлано, ти така молодець, що пропустила цю літню пані вперед» або «Спасибі, діти, що були охайними за столом. Це були дійсно хороші манери!».

8. Робіть компліменти про сміливість дитини. «Ти такий сміливий хлопець. Стати перед усім класом і виголосити промову – це дійсно сміливо!». Звертайте увагу на дрібниці, які лякають вашу дитину, і хваліть її тоді, коли вона долає власні страхи на шляху до своєї мети. «Ти знаєш, Максиме, учитись їздити на роликах було дійсно страшно. Ти виявив справжню сміливість».

9. Робіть компліменти дитині про її самовладання. Самовладання дається не просто... навіть дорослим. Тому коли ваша дитина контролює власні емоції, висловлюйте щире схвалення. «Сину, я знаю, що ти хотів сперечатись зі мною із цього приводу, тому дуже ціную, як ти проявив самовладання», «Я обов'язково розповім таткові, як ти продемонстрував хороше самовладання, коли відклав свій планшет без нагадувань».

10. Робіть компліменти про дитячу винахідливість. «Синку! Я б ніколи не додумався зробити це таким чином! Ти дійсно вмієш придумувати різні нові способи». Замість того, щоб розповідати дитині, як би ви зробили щось або як зробити це «краще» або «швидше», дозвольте їй самій вирішити задачу, а потім висловіть своє захоплення: «Мені дуже сподобалось, як ти знайшов вирішення задачі крок за кроком. Ось це винахідливість!».

Уся правда про дитячу брехню: поради батькам

Усі діти обманюють час від часу. Але пам'ятайте: від того, як ви реагуєте на брехню, буде залежати, зникне вона чи перетвориться на велику проблему.

Є діти – природжені вигадники. Одного дня ви застаєте свою маленьку доньку, яка стоїть на стільці й намагається відкрити вхідні двері, але ваша кмітлива дворічна крихітка стверджує, що насправді вона їх зачиняє. Виявляється, двері відкрила казкова Фіона, а вона лише намагається їх закрити, щоб ваш собака не вибіг на вулицю. У дитини може бути безліч подібних історій. Наприклад, якщо дівчинка хоче отримати іграшковий лейкопластир з набору «Привіт, Кітті», вона каже, що в неї йде кров, бо кролик ударив її м'ячем. Якщо вона влаштовує безлад, то звинувачує в усьому старших сестер, навіть коли в цей час вони знаходяться у школі. Ви з чоловіком, звісно, можете посміятись над такими історіями, але чи не є вони сигналом зародження нечесності?!..

Дитячі психологи до останнього часу не були впевнені в тому, що діти здатні обманювати. Звісно, вони можуть прикидатись, жартувати, фантазувати, неправильно про щось розповідати. Але навмисно намагатись обдурити іншу людину?.. Тепер вони знають те, що багато батьків уже давно підозрювали: усі діти роблять це. Акт маніпулювання правдою заради особистої вигоди є важливим етапом у розвитку дитини, таким же, як уміння самостійно одягатись або дотримуватись черги. Справді, дослідження показують, що талановиті, яскраві діти (які здатні придумувати історії та примушувати інших вірити в них) можуть оволодіти цією навичкою вже у віці 2 або 3-х років. Їх однолітки не надто відстають: уже до чотирьох років усі діти починають фантазувати, перебільшувати, брехати.

На щастя, той факт, що ваша дитина – великий вигадник, не означає, що вона виросте брехуном. Проте вам треба покласти край цій поганій звичці, перш ніж вона міцно вкорениться. Гніватись, сваритись на дитину або карати її не допоможе – вона просто навчиться обманювати більш мистецьки, щоб її не викрили наступного разу. Замість цього у статті пропонуються підходи та методи, які варто використовувати, щоб відучити дитину обманювати.

Профілактика брехні

Щоб розпочати обговорення важливого значення чесності, ви не повинні чекати того моменту, коли зловите дитину на брехні. Вона буде охочіше слухати вас, коли їй не треба буде виправдовуватись й бути насторожі.

• Читайте про це. Книги можуть допомогти вам порозмовляти на цю тему без звинувачень. Існує безліч дитячих книг, що розповідають про важливість чесності («Колискова для брата» Владислава Крапівіна, «Вірю – не вірю» Ганни Ігнатової та ін.). Ви також можете ділитись з дитиною історіями про те, як самі в дитинстві казали неправду. Наприклад, як ви крали сусідський виноград, а сусід зловив вас на гарячому, почав кричати на вас. Ви сказали матері, що лише грали в хованки у виноградних кущах і не чіпали грона винограду, і мама заступилась за вас перед сусідом. Розкажіть також, яким винним ви відчули себе у зв'язку з тим, що збрехали матері, і що в результаті зізнались їй у всьому.
• Подавайте приклад. Діти вчаться чесності в батьків. Наступного разу, коли ви захочете придумати привід, щоб не ходити на роботу або скасувати зустріч зі свекрухою/тещею, подумайте про те посилання, яке даєте дитині. Обман навіть з найкращих мотивів може принести неприємності й погано закінчитись.
• Пояснюйте дитині можливі винятки. До семи-восьмирічного віку діти починають розуміти нюанси «брехні заради порятунку»/«брехні на благо» або невинного обману. Він призначений для захисту почуттів іншої людини (наприклад, ви кажете тітці, що її подарунок вам дуже сподобався, хоча насправді ні). Хоча багато експертів уважають, що добрі наміри виправдовують такий обман, ви повинні дати зрозуміти дитині, що це вкрай рідкісні винятки з правила чесності.

​Тоді, коли дитина бреше

Ви знаходите невигадливий малюнок, виконаний перманентним маркером на стіні спальні. Винуватець знає, що йому загрожують неприємності. Ви бачите, як його маленький мозок працює, щоби придумати спосіб ухилитись від делікатної ситуації. Навіть якщо ви відчуваєте, що дитина зловживає вашою довірою, ще не пізно допомогти їй у всьому зізнатись.

• Зберігайте спокій. Діти частіше обманюють тоді, коли бояться вашої реакції. Приклад ситуації: двоє ваших дітей голосно з'ясовують стосунки у своїй кімнаті. Ви вриваєтесь із криком: «Що тут відбувається?». У паніці старша дитина хибно стверджує, що її молодший брат упав випадково, а потім після довгих розпитувань усе-таки зізнається, що штовхнула його. Тому й необхідно стежити за своїми реакціями. Ви можете спокійно спитати в дитини: «Чому ти плачеш?», і правда відразу випливе назовні. Виявляється, старший брат розлютився та штовхнув молодшого тому, що той забрав його іграшку. Просто попросіть старшого взяти іншу іграшку й помінятись нею з молодшою дитиною. Таким чином проблема вирішиться.
• Не провокуйте дитину на обман, не підставляйте її. Немає сенсу питати «Хто з'їв усі чіпси?», коли пакет порожній, а у вашої дитини забруднені пальці й губи. Можливо, ви очікуєте, що дитина зізнається, але з вашого боку це несправедливе випробування. Замість цього спробуйте щось на зразок: «Я бачу, що ти хотів перекусити. Будь ласка, наступного разу спитай мене. Якщо до обіду залишиться багато часу, я дам тобі кілька чіпсів. А тепер давай умиватись».
• Дякуйте за чесність. Нагорода за хорошу поведінку – це кращий спосіб повторити такий прояв поведінки ще раз. Коли п'ятирічна дитина зізнається, що випадково перекинула ляльковий будиночок старшої сестри, похваліть її за правду. Однак це не означає, що цим усе для неї і закінчиться. Вона повинна навести порядок і вибачитись перед сестрою.

​Коли правда виходить назовні

Коли ваша дитина цілеспрямовано вам каже неправду, ви можете сприйняти це як ляпас. Проте її нечесність не означає, що вона погана людина або що ви поганий батько, тому уникайте реагувати занадто емоційно.

• Вибачайте малюкові його фантазії. Брехня маленької дитини найчастіше лише прийняття бажаного за дійсне. Якщо ваша дитина каже: «У дворі пасеться поні», посміхніться й дайте відповідь: «Чудово, чи не так?», а потім повертайтесь до своїх справ.
• Пом'якшуйте свої звинувачення. Якщо ваша дитина відмовляється чесно розмовляти про інцидент, не треба піддавати її «інквізиції». Дуже небагато людей здатні зізнатись у брехні, коли на них чинять тиск, діти – не виняток. Замість цього ви можете сказати: «Я люблю тебе й хочу зрозуміти, що сталось, але деякі частини твоєї розповіді не здаються мені правдоподібними. Чому б тобі не обдумати все ще раз, і тоді ми зможемо продовжити обговорення». Рано чи пізно, дитина відкриє правду.
• Учіть дитину мистецтва вибачатись. Ваша дитина мусить знати, що може вибачитись за свою нечесність, просто сказавши: «Пробач мене, мамо, мені дуже шкода». Брехня, урешті-решт, – це всього лише помилка. Тому коли вона дійсно кається, ви повинні проявити у відповідь співчуття та прощення. При такому підході є велика ймовірність того, що ви виховаєте достатньо правдиву та відповідальну дитину. Багато в чому правдиву й відповідальну (будемо чесними!).

​Коли правда ображає

Коли дитина досягає віку дошкільника, ви можете почати вчити її бути чесною, не заподіюючи болю іншим людям і не ображаючи їх. Добродушний тон і м'яка посмішка сприяють досягненню цієї мети. Практикуйте вдома з дитиною доречні відповіді на різні сценарії розвитку подій, щоб ваша дитина знала, як поводитись із реальною життєвою ситуацією. Наприклад.

Дитина розчарована подарунком на день народження.

• Їй хочеться сказати: «Це не те, що я хотіла!».
• Тактовний варіант відповіді: «Дякую».

​Указівки батькам. Перед днем народження потренуйтесь з дитиною по черзі передавати один одному випадкові предмети в якості подарунків, а потім висловлювати свою вдячність. Коли дитина простягає стару іграшку, скажіть: «Дякую. Як зворушливо, що ти подумав про мене». Потім нехай дитина спробує зробити це аналогічним чином. Школяра можна попросити знайти позитивні (і правдиві) слова про подарунки, чи то банан («Жовтий – дуже веселий колір») чи то старий батьківський светр («Він такий м'який»).

Ви вечеряєте в гостях, і вашій дитині не подобається запропоноване блюдо.

• Їй хочеться сказати: «Фу! Як огидно це виглядає!».
• Тактовний варіант: «Ні, дякую, я не хочу».

​Указівки батькам. Якщо страву, яка не подобається дитині, уже подали, попросіть її взагалі нічого не казати й утриматись від незадоволеного виразу обличчя. Тихенько запропонуйте їй з'їсти всього лише один шматочок цієї страви або іншої на її тарілці. Ви також можете заздалегідь спитати у друга, до якого прийшли в гості, чи дозволено буде вам принести із собою йогурт і фрукти – те, що точно подобається вашій дитині.

Вашого малюка запрошує в гості інша дитина, але він не хоче йти.

• Йому хочеться сказати: «Я не люблю грати з тобою».
• Тактовний варіант: «Я повинен спитати маму».

​Указівки батькам. Ця відповідь дає вам шанс дізнатись, що насправді дратує вашу дитину в іншому малюку, й допомогти їй придумати ввічливий спосіб відхилити пропозицію.

Ознаки надмірного тиску на дитину

Великі очікування, покладені на дитину, можуть бути корисними, але в той же час надмірний тиск може мати шкідливі наслідки. У даній статті зазначаються п'ять явних ознак того, що ви здійснюєте занадто великий тиск на дитину.

1. Ви критикуєте частіше, ніж хвалите

Зосереджуючи свою увагу на помилкових і неправильних учинках дитини, ви не помічаєте правильних. Багато батьків ігнорують хорошу поведінку дитини лише тому, що вважають, що дітей не треба хвалити за те, що вони поводяться належним чином, а необхідно примушувати їх ставати «кращими». Проте дуже велика кількість критики може мати наслідки, які травмуватимуть особистість дитини. Намагайтесь відзначати ті моменти, коли дитина поводиться добре, щоб кількість похвал на її адресу (з вуст усіх членів сім'ї) перевищувала кількість критики – у кожній зі сфер її життя.

2. Ви контролюєте діяльність дитини до найдрібніших подробиць

Батьки, які надмірно тиснуть на дітей, ризикують перетворитись на тих, хто постійно намагається перестраховуватись. Якщо ви пильно стежите за щоденними заняттями своєї дитини, такими як уроки, домашні обов'язки, ігри й т. п., і при цьому прагнете переконатись, що вона все робить правильно, ви, імовірно, надмірно тиснете на неї. Хоча дуже важливо брати участь у житті дитини, занадто пильна увага до її занять може мати негативні наслідки.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була успішною, дозвольте їй робити помилки й зіштовхуватись із їх природними наслідками. Хоча, може, й важко спостерігати за тим, як дитина отримує погану оцінку за контрольну роботу, до якої вона абсолютно не підготувалась, або за тим, як вона втрачає можливість, бо не докладає достатньо зусиль, іноді такі наслідки можуть стати для неї кращими уроками.

3. Ви переконані, що будь-яка ситуація має життєво важливі наслідки

Якщо ви кажете дитині, що більшість ситуацій вимагають підходу «пан або пропав», ви, напевно, занадто сильно тиснете на неї.

Висловлювання типу «Якщо ти не заб'єш гол у цій грі, тренер не буде випускати тебе в основному складі» або «Ти повинен отримати 12 за цю контрольну, якщо хочеш потрапити на шкільну дошку пошани», дають дитині зрозуміти, що в неї є лише один шанс, щоб домогтись успіху.

Так, у житті бувають ситуації, коли така точка зору реалістична, наприклад, коли у випускника школи з'являється можливість пройти співбесіду для вступу у престижний університет – і все ж ситуації, коли є лише один шанс на успіх, зустрічаються рідко.

Проте, для багатьох батьків входить у звичку розглядати кожний тест, змагання чи виступ як найважливіший у житті. Намагайтесь нагадувати собі й дитині, що в житті є безліч можливостей для успіху, і окремий результат не здатний перекреслити все.

4. Ви порівнюєте дитину із друзями та ровесниками

Постійно нагадуючи своїй дитині: «Твоя сестра перемогла на олімпіаді з математики, тому що вона старанно займалась» або «Ти помітив, скільки голів забив сьогодні Максим? Я думаю, що ти можеш забивати більше, ніж він, якщо будеш частіше тренуватись», постійно порівнюючи її з іншими дітьми, ви ставите дитину в безперервну конкуренцію з оточуючими, не враховуючи її індивідуальності.

Коли дітей порівнюють з іншими, тим самим піддаючи тиску, це знижує їх готовність робити щось, у чому вони не досягають успіху. Вони можуть відмовлятись грати у футбол, якщо не бігають швидше за всіх, або відхиляють пропозицію про участь у математичній команді, якщо хтось із учасників розумніше, ніж вони. Надихайте дитину ставати кращою, конкуруючи із самою собою. Кажіть про те, як важливо вчитись і практикуватись, щоби ставати краще сьогодні, ніж учора, – незалежно від того, як справляються з цим оточуючі.

5. Ви часто втрачаєте самовладання

Надмірно тиснучи на дітей, батьки часто й самі зазнають подібне відчуття. Коли діти не відповідають їхнім очікуванням, вони швидко досягають стану розчарування та пригніченості. Якщо ви виходите з рівноваги, тому що ваша дитина не така хороша, як вам хочеться, ви, імовірно, занадто сильно тиснете на неї.

Можливо, ваша дитина не стане видатним автогонщиком і не буде кращим випускником свого класу. Але якщо ви на неї тиснете, щоб вона стала тим, ким зовсім не хоче бути, це лише викличе стресовий стан у всіх членів сім'ї. Знайдіть конструктивний баланс, який дозволить вам надихати дитину ставати краще, не примушуючи її відповідати вашим нереалістичним очікуванням.

Як вибрати відповідний вид спорту для дитини

Переваги занять спортом здаються очевидними, але з психологічної точки зору це питання набагато складніше. Фізична активність у молодшому віці позначається на всьому подальшому житті. Заняття спортом у дитинстві розвивають гнучкість, підтримують м'язи в тонусі й позитивно позначаються на загальному психологічному й фізичному розвитку малюка. Вибирати вид спорту необхідно, виходячи з таких факторів, як вік, особливості характеру й розвитку дитини.

Переваги занять спортом

У всьому світі все більш актуальною стає проблема надмірної ваги в дітей, тому привчити дитину до фізичних вправ та здорового способу життя – надзвичайно важливе завдання. Дитина повинна навчитися дотримуватися здорового способу життя протягом багатьох років. Заняття спортом розвивають дрібну (навички, які допомагають нам писати, працювати ножицями) й загальну моторику (навички, що допомагають спритно ловити м'ячі тощо).

Щодня діти отримують велику кількість сенсорної інформації, що надходить від органів чуття. Спорт допомагає дітям справлятися з цим декількома способами:

• Спорт відмінно дисциплінує дитину, вчить її наполегливо працювати для досягнення успіху. Крім спортивних результатів, це впливає й на інші сфери життя дитини. Доведено, що діти, які займаються спортом, краще вчаться в школі.
• Спорт зміцнює дитячу самооцінку. Займаючись спортом, малюк отримує підтримку й похвалу від батьків, тренера й інших дітей. Спорт учить гідно програвати. Багато батьків побоюються, що їх дитина втратить упевненість у собі, зазнавши поразки. Насправді, досвід поразки необхідний для всіх дітей, оскільки це вчить їх сприймати дійсність і цінувати власні перемоги.
• Спорт розвиває соціальні навички. Зазвичай дитина соціалізується тільки в колі своїх однокласників і сім'ї. Завдяки заняттям спортом дитина знайомиться з новими людьми різного віку й поглядів на життя. Це розвиває соціальні навички дитини, допомагає їй боротися з сором'язливістю.

Який вид спорту найкраще підходить дитині?

У заняттях спортом важливо дати дітям можливість зробити перші кроки та спостерігати, як розвиваються їх здібності, змінюються життєві пріоритети. Є багато видів спорту, які сприятливі для дошкільнят. Вони добре розвивають моторику та вчать змагатися. Деякими видами спорту малюк, можливо, захоче займатися й у майбутньому.

Перш ніж зробити вибір, потрібно зрозуміти, чим доведеться пожертвувати заради спорту. Чи зможете ви дозволити собі купувати необхідне спорядження, форму, оплачувати поїздки на змагання. Пам'ятайте: не варто вибирати той чи інший вид спорту тільки тому, що він популярний.

Розглянемо кілька найпоширеніших і доступних видів спорту, а також їх вплив на психологічний та фізичний розвиток дитини.

Дзюдо

Коли починати. Заняття дзюдо варто починати у віці 4-6 років. На початку занять важливо відпрацювати базові рухи, розвинути гнучкість і основні атлетичні навички: спритність, рівновагу й координацію. Цього можна досягти, виконуючи загальні вправи та граючи в ігри, пов'язані з технікою дзюдо. У даному віці діти відпрацьовують спільні рухи й тільки потім переходять до специфічних прийомів, які використовуються в даному виді спорту. Заняття повинні проходити у веселій позитивній атмосфері та ґрунтуватися на різних іграх, за допомогою яких діти вивчають базові рухи дзюдо й розвивають необхідні навички.

Переваги виду спорту. За допомогою ігор, заснованих на взаємодії та суперництві, дзюдо розвиває впевненість у собі, концентрацію та здатність стримувати натиск. У майбутньому впевненість у собі й самоконтроль необхідні дитині для спортивних змагань і самозахисту.

Вартість. У кожній секції – по-різному. У великих містах і відомих секціях може бути вища, ніж у невеликих населених пунктах.

Плавання

Коли починати. Плавання – це життєво важлива навичка. У ранньому віці не варто розглядати плавання як спорт, а швидше – як звикання дитини до води. Чим менше дитина має можливостей плавати, тим більший у неї страх перед водою. Крім того, батьки самі розвивають у дитини такий страх, коли вимагають, щоб вона не гуляла поблизу водойм, аргументуючи це тим, що вона може впасти у воду й потонути.

Переваги виду спорту. При плаванні активізується багато груп м'язів, які не використовуються при фізичній активності на суші. Плавання дозволяє дітям тримати м'язи в тонусі, а також координацію рухів і рівновагу.

Вартість. Перш ніж записувати дитину в секцію плавання, батькам варто поцікавитися, чи має тренер необхідну спеціальну підготовку. Стандартна програма тренувань для дітей складає 2-3 заняття в тиждень. Вартість у різних спортивних школах може суттєво варіюватися.

Футбол

Коли починати. У футбол можна грати з 5-6 років.

Переваги виду спорту. Заняття футболом зміцнюють здоров'я, фізичну форму та психічну стійкість. Футбол розвиває концентрацію та впевненість у собі, вчить взаємодії з іншими людьми. Футбол учить дитину дисципліни, розвиває впевненість у собі та водночас приносить неабияке задоволення. Оскільки це найпопулярніший вид спорту в нашій країні й у всьому світі, є багато можливостей для того, щоб дитина займалася футболом.

Вартість. Дитині необхідно купувати футбольну форму й бутси. Якщо дитина тренується в складі футбольної команди, вона зазвичай платить за тренування, натомість отримуючи необхідні умови, екіпіровку й послуги тренерів.

Гімнастика

Коли починати. Гімнастикою можна займатися з 3-4 років. Є спеціальні програми тренувань для дошкільнят. З 7-8 років дитина може брати участь у змаганнях.

Переваги виду спорту. У гімнастиці відпрацьовуються всі рухи, необхідні для інших видів спорту. Крім того, що гімнастика покращує загальну фізичну форму, вона також дає дітям зрозуміти можливості свого тіла й те, як воно орієнтується в просторі. Гімнастика особливо корисна для дітей зі слабким м'язовим тонусом, проблемами з координацією рухів або надлишком енергії.

Гімнастика також покращує концентрацію уваги та впевненість у собі. Навчаючись ставити цілі та справлятися з поразками, діти розвивають навички тайм-менеджменту, самодисципліну й рішучість.

Гімнастика – красивий вид спорту, який охоплює багато дисциплін. Він сприяє фізичному розвитку дитини, що є ключовим елементом у багатьох видах спорту. Це буде перевагою, якщо дитина вирішить перейти в іншу секцію.

Вартість. Протягом перших декількох років тренувань дитині буде потрібно тільки трико. Вартість занять буде залежати від тривалості та кількості тренувань на тиждень.

Важливі для дитини риси характеру

Як ви вчите свою дитину проявляти чуйність? Ось, наприклад, непогана ідея. Коли наступного разу ви будете заплітати своїй доньці косичку, скажіть їй: «Гуляючи на дитячому майданчику, уважно озирнись навкруги. Якщо побачиш самотню дитину або малюка, з яким ніхто не хоче грати, – запропонуй йому своє товариство, пограй з ним сьогодні». Не варто казати дитині загальні фрази: «Будь чуйною (чуйним)» і т. п., допомагайте їй отримати чітке уявлення про потреби іншої дитини й чуйно реагувати на них.

Усі ми хочемо, щоб наші діти мали такі риси характеру, як любляче серце, миролюбність, терпіння, доброта, м'якість і самоконтроль. Але коли ми намагаємось навчити їх цього, то найчастіше зазнаємо труднощі. Ці поняття здаються занадто широкими й невизначеними. Просто діти краще справляються з конкретними вказівками або завданнями, саме тому в цій статті пропонуються деякі завдання, які допоможуть батькам вже з раннього віку прищеплювати своїм дітям кращі риси характеру.

1. Любов

Діти розуміють любов як ніжність і радість, та чи усвідомлюють вони, що любити когось насправді означає бути готовим жертвувати заради коханого, уважати його інтереси важливішими, ніж свої власні? Поставте перед своєю дитиною задачу під час цікавих, веселих занять пропускати вперед свого друга, брата чи сестру, давати їм право першими отримувати пригощання або стояти попереду на шкільній лінійці. Уміння відмовлятись від власних інтересів на користь іншої людини – певна ознака любові!

2. Миролюбність

Мами дівчаток інколи є свідками «дівочих драм», що відбуваються в соціальному середовищі їхньої дитини, – постійні образи, помста, звинувачення, інтриги. Перед наступною зустріччю з подругами попросіть свою дитину стати тією людиною, яка припинить усі ці драми й мінімізує конфлікти. Нехай ваша дитина, наприклад, захищає того, кого ображають і принижують інші діти, і відмовляється брати участь у плітках і пересудах. Зазвичай усе, що потрібно, щоб завчасно запобігти проблемі, – це одна дитина, яка нагадає іншим про те, як треба поводитись правильно.

3. Терпіння

Так, цю рису характеру прищепити складніше! І чим менше дитина, тим складніше це буває. Дітям часто важко чекати, доки батьки зроблять покупки, або витримати тривалий прийом у лікаря і при цьому не крутитись і не скаржитись. Перед такою подією нагадуйте дитині, що терпіння має велике значення, попросіть її витримати все мужньо й не хникати. Перетворіть це на гру з певною (бажаною для дитини) метою наприкінці. Ви навіть можете запропонувати їй прийнятні способи відволіктись від очікування, такі як малювання або читання, а також мотивуючий стимул (заохочення), який допоможе їй витерпіти все до кінця.

4. Доброта

Якщо доброта – це те, що ви бажаєте своїй дитині, навчіть її чітко розпізнавати потреби й самій пропонувати доброту іншим людям. Нехай дитина, наприклад, подивиться, чи не грає хтось на самоті на дитячому майданчику, і запросить його у своє товариство. Цей простий спосіб навчить її думати про інших людей, діяти в їхніх інтересах.

5. М'якість

Цю якість часто важко пояснити, її краще проілюструвати тоді, коли ви зіштовхуєтесь із прикладом відсутності м'якості. Наприклад, якщо ви чуєте, як ваша дитина каже щось грубе або образливе (навіть якщо це схоже на правду), зупиніть її і скажіть: «Це не дуже м'які вирази, твої слова можуть образити іншу людину, якщо вона почує їх». Навчіть дитину повністю утримуватись від коментарів на тему (наприклад, про зовнішній вигляд інших людей, за винятком компліментів) або знаходити м'який спосіб висловлювати свої думки.

6. Самоконтроль

Ця риса характеру в деякій мірі схожа з терпінням. Це одна з найбільш чудових рис характеру, яку може розвивати дитина. Для того щоби підтримувати здорові взаємини, домагатись у житті успіху, необхідно контролювати свою поведінку й керувати нею. Попросіть дитину порахувати до п'яти, перш ніж реагувати словом чи ділом на те, що викликає в неї гнів чи хвилювання. Нехай у ці п'ять секунд вона спитає себе: «Чи дійсно це те, що я хочу зробити/сказати? Чи правильно так робити/казати?».

7. Вірність

У світі, де зобов'язання часто мають більш короткий строк «зберігання», ніж буханець хліба, необхідно навчати дитину вірності. Домашні справи – це чудовий тренажер для цієї риси характеру. Дитина має розуміти, що свої обов'язки вона повинна виконувати з вірою і правдою – адже інші члени сім'ї розраховують на неї! Нехтувати обіцянкою означає бути необов'язковим. Дружні стосунки – це ще одне поле для того, щоб дізнатись, що таке вірність. Заохочуйте дитину заводити хороших друзів і не відмовлятись від них, коли в полі зору з'являється хтось більш цікавий. Ваша дитина повинна бути таким другом, на якого можна розраховувати.

Грамотна похвала для формування характеру

В останні кілька років активно ведуться дискусії про те, чи є в сучасних дітей здорова самооцінка. Деякі люди стверджують, що батьки просто не можуть перестаратись, розвиваючи дитячу самооцінку, оскільки складнощі сучасного світу часто руйнують її. Розбишаки, суворі вчителі, нещадні тренери та майбутні боси докладають величезних зусиль, щоб самолюбство дитини не стало надмірним.

Інші ж люди наполягають на тому, що дуже велика кількість похвал робить дітей розбещеними. Вони вважають, що сучасні діти виховуються з думкою про те, що вони чудові, прекрасні, неперевершені в усьому, і стверджують, що батьки повинні зменшувати надмірну кількість похвал.

Правда полягає в тому, що обидва аргументи заслуговують уваги. Хоча похвала – це зазвичай здорова частина виховання дітей, просто купати дітей у потоках вихвалянь не завжди корисно. Але якщо використовувати похвалу правильно, вона допомагає формувати характер дитини й не роздуває її самолюбство.

Далі пропонуються п'ять способів використання похвали як інструменту формування та розвитку здорового характеру.

1. Хваліть бажання дитини брати до уваги й рахуватись із почуттями інших людей

• Ситуація: на дитячому майданчику друг вашої дитини впустив бутерброд на землю, і ваша дитина поділилась із ним половиною свого бутерброда.
• Похвала, що сприяє надмірному самолюбству: «Чудово, що ти завжди такий щедрий з усіма».
• Похвала, яка виховує характер: «Добре, що ти запропонував половину бутерброда товаришу. Це змусило його посміхнутись».

​Похвала за «безмежну щедрість» робить акцент на отриманні нагороди від вас.

Крім того, малоймовірно, що ваша дитина щедра завжди й з усіма. Указуючи на те, що цей учинок примусив друга посміхнутись, ви пояснюєте дитині, що щедрість проявляють для того, щоб робити добро іншій людині, а не щоб отримати похвалу від дорослого. Цей тип похвали закликає дитину діяти правильно навіть тоді, коли дорослий не спостерігає за нею.

2. Хваліть дитину за зусилля, а не за результат

• Ситуація: дитина показує вам підсумковий табель, де стоять лише відмінні оцінки.
• Похвала, яка роздмухує самолюбство: «Ти така розумна дитина. Ти завжди отримуєш найвищі оцінки».
• Похвала, яка формує характер: «Мені подобається, що ти старанно попрацював у цьому році. Твої зусилля вочевидь приносять свої плоди».

​Висока оцінка результатів акцентує увагу на кінцевому продукті. А це може стимулювати дитину робити лише те, в успіху чого вона свідомо впевнена. Оцінюючи її зусилля, ви показуєте, що важка робота більш цінна, ніж отримання хороших оцінок.

3. Хваліть здатність дитини вчитись на помилках

• Ситуація: дитина перейшла в математичний клас, старається з усіх сил і сьогодні отримала хорошу оцінку за контрольну роботу.
• Похвала, яка стимулює надмірне самолюбство: «Чудово, ти добре написав контрольну. Відмінна робота! Я знала, що ти зможеш підвищити свої оцінки».
• Похвала, яка виховує характер: «Ти щосили намагався досягти успіху в математиці, не здавався, учився на своїх помилках. Це важливо, тому що іноді в житті бувають складні моменти, і ми повинні вміти наполегливо працювати, щоб справлятись із ними».

​Відзначаючи дитину за те, що вона успішно виконала контрольну, ви лише побічно вказуєте на важливість успіху. А висока оцінка того, що дитина зуміла винести урок зі своїх минулих помилок, нагадує їй, що помилки – це можливість для навчання. Важливо також дати дитині декілька життєвих уроків про важку роботу й подолання життєвих труднощів, дотримуючись вірності власним принципам.

4. Хваліть дитину за шанобливу поведінку

• Ситуація: дитина продемонструвала відмінну спортивну поведінку під час футбольного матчу.
• Похвала, яка сприяє надмірному самолюбству: «Ти сьогодні чудово грав!».
• Похвала, яка виховує характер: «Ти сьогодні показав хорошу спортивну поведінку. Ти тиснув руки хлопцям з іншої команди, не обурювався, коли свистів суддя, і допомагав підніматись суперникам, коли випадково зачіпав їх. Це найважливіша частина командної гри».

​Коли ви кажете щось на зразок «Ти чудово грав», дитина може навіть не знати, що ви маєте на увазі. Додайте конкретики до своєї похвали, щоб вона розуміла, за що ви її хвалите. Замість того щоби просто хвалити дитину за її навички чи таланти, відзначте, як чудово вона вела себе у ставленні до інших людей, обговоріть, як це вплинуло на них. Здатність дитини поводитися шанобливо набагато важливіше, ніж перемога або поразка в змаганні.

5. Хваліть дитину за наполегливу роботу

• Ситуація: дитину вибрали у шкільну футбольну команду, а ви цього не очікували.
• Приклад похвали: «Оце так несподіванка, ти нас здивував. Ми не очікували, що ти потрапиш у команду, коли в тебе такі сильні конкуренти».
• Похвала, яка виховує характер: «Тренер, напевно, помітив, як наполегливо ти працював на тренуваннях, і вирішив, що ти заробив своє місце в команді».

​Не робіть образливих, колючих компліментів, що вказують дитині на її недоліки, не порівнюйте з іншими дітьми. Це може спонукати прагнення бути «краще за всіх». Замість цього хваліть її за зусилля, дайте чітко зрозуміти, що так, іноді зусилля компенсуються, але не давайте дитині нереалістичних очікувань. Чітко поясніть, що важка робота не завжди рівнозначна успіху, і хваліть дитину тоді, коли вона демонструє готовність опанувати себе після невдач.

Звісно, простіше хвалити дитину за її особливості та досягнення, ніж робити акцент на життєвих уроках, які формують характер. Але якщо ви пошукаєте, то знайдете безліч можливостей для високої оцінки поведінки й зусиль вашої дитини і навчите її цих важливих уроків.

Батьківські помилки та шкільні успіхи дітей

Більшість батьків намагаються робити все, щоб їхні діти були готові до кожного нового навчального року: купують шкільне приладдя й новий одяг, розмовляють з дітьми про те, скільки радості й задоволення принесе їм новий навчальний рік, і багато-багато іншого. Здавалося б, усе підготовлено – усе добре, але батьки все одно турбуються, чи зможуть вони ефективно допомагати дітям при виконанні домашніх завдань і підтримувати їх задоволення від навчання, яке повинно залишитися з ними на все життя.

Ми хочемо, щоб наші діти досягали успіху, щоб вони раділи своїм досягненням та отримували додаткові можливості в майбутньому. Але нас гнітить хвилювання, чи не відобразиться погане навчання дитини на нас як батьках. Ми відчуваємо тиск, щоби зробити все для досягнення успіху нашими дітьми. Часто з найкращими намірами ми використовуємо зовсім неправильні стратегії.

Ми дорікаємо й читаємо дітям нотації

Батьки, як правило, не прискіпуються до дітей із приводу виконання домашніх завдань і звички вчитись, доки не з'являється певна проблема (наприклад, дитина виконує домашнє завдання недбало або взагалі відмовляється його виконувати). Зауваження й незадоволення все ускладнюють, тому що дитина буде або гніватись на вас, або припинить звертати на вас увагу. Корисніше буде спробувати вирішити проблему разом з нею. Попросіть дитину самостійно придумати кілька способів того, як покращити ситуацію, що склалась. Разом поміркуйте над тим, як зробити виконання домашнього завдання більш цікавим. Спробуйте хоча б одну зі своїх ідей та обговоріть, наскільки вона виявилась результативною.

Ми постійно керуємо дітьми

Ми не довіряємо здатності дитини зробити все правильно, тому часто вказуємо їй, що робити, коли та як. Це може діяти в короткостроковій перспективі, але не вчить дітей ставати самостійними в навчанні та брати на себе відповідальність за свою роботу. Замість того щоб активно керувати та спрямовувати, ставте перед дитиною запитання, відповідаючи на які, вона легше зрозуміє, що їй треба зробити: «Що ти будеш робити? Коли ти будеш це робити? Як я про це дізнаюсь? Яку відповідальність за це ти готовий взяти?».

Ми зосереджуємо увагу на майбутній користі від навчання

Як батьки ми знаємо, наскільки важливою є якісна освіта для майбутнього життя. Тільки не чекайте, що ваших дітей буде мотивувати ця думка; вони більшою мірою зосереджені на сьогоденні й мало замислюються про майбутнє. Для того щоб мотивувати їх, звертайте увагу на безпосередні переваги навчання, які існують вже зараз (отримання задоволення, розвиток нових навичок, можливість займатись командними видами спорту у школі й т. п.).

Ми залишаємо домашнє завдання на кінець дня

Якщо дитину примушують виконувати домашнє завдання пізно ввечері, безпосередньо перед сном, не залишають їй часу для ігор, вона втрачає мотивацію на ефективну роботу й не хоче вкладатися спати, у неї виникає потреба побавитись і порозважатись. Підвищуйте мотивацію своїх дітей, щось їм пропонуючи, чого вони будуть з нетерпінням очікувати після виконання домашньої роботи. Улюблені телепрограми, відеоігри, телефонні розмови або особливі смаколики – усе це чудова винагорода за виконання домашнього завдання, яка може дати дитині додатковий стимул впоратись із виснажливою й нудною справою.

Наполягаємо на заняттях протягом тривалого часу

«Ти будеш сидіти тут, доки не виконаєш все домашнє завдання», – це може пригнічувати дітей і спонукати до опору, провокуючи виникнення конфлікту. Замість цього заплануйте 10–15 хвилин навчального часу, потім п'ятихвилинну перерву, потім ще 15 хвилин навчання. Повторюйте цей цикл настільки часто, як це необхідно для виконання домашніх завдань. Якщо діти будуть займатись подібним чином, вони отримають значно більше користі.

Зачиняємо дітей вдома за невиконані завдання й погані оцінки

Це не можна назвати ефективним способом допомоги дітям домогтись більшого успіху в майбутньому. Замість цього використовуйте навички вирішення проблем: «Чим тобі допомогти, щоб наступного разу ти впорався краще?». Пропонуйте свою підтримку й давайте дітям стимул для хорошого навчання (додаткові привілеї, особливу винагороду).

Не спілкуємось з учителями

Спілкування означає двосторонній зв'язок: дайте вчителю знати на ранньому етапі, як він може найкращим чином підтримати інтерес вашої дитини до навчання (яким чином ваша дитина вчиться найкраще?), а потім періодично питайте вчителя: «Як я найкраще можу допомогти дитині вивчити цей предмет удома?». Не чекайте батьківських зборів, щоб дізнатися про успіхи вашої дитини або які проблеми необхідно відкоригувати.

Занадто багато уваги приділяємо оцінкам і результатам тестів

Коли діти дізнаються про те, що «оцінка найважливіша», вони швидко втрачають інтерес до процесу навчання й нових відкриттів і замість цього зосереджуються винятково на результаті. Якщо діти не можуть отримати потрібну оцінку або досягти очікуваного результату, вони починають турбуватись, що, як правило, не сприяє підвищенню їх мотивації на те, щоби краще старатись. Діти повинні чути від нас, що успіх приходить у різних формах. Деякі учні досягають успіху у спорті, драматичному мистецтві, музиці або малюванні; деякі розвивають чудові лідерські навички, соціально відповідальну позицію, примирюють однолітків або добре ставляться до тварин. Якими б не були сильні якості вашої дитини, звертайте більше уваги на її таланти, ніж на оцінки.

Суворо дотримуємось навчальної програми

Оскільки діти вчать те, чого від них очікують у школі, цього достатньо, чи не так? Швидше за все, шкільна програма цього року не повністю відповідає інтересам і допитливості вашої дитини (можливо, вона захоплена китами й акулами, космічними подорожами, життям джунглів, літаками тощо). Заохочуйте її природну любов до навчання, питаючи: «Якби ти міг вивчати все, що хочеш, що б ти вивчав?», а потім дайте їй книги, відео, водіть на екскурсії в музеї та (найголовніше) ведіть дорослі розмови на ці теми.

Ми не моделюємо освіту протягом усього життя

Чи спостерігають діти вашу зацікавленість і наснагу із приводу навчання, вивчення та досягнень? Чи читаєте ви вдома книги? Чи ходите в музеї? Цікавитесь новими відкриттями? Розмовляєте про нові ідеї? Пам'ятайте, що наші діти завжди спостерігають за тим, що ми робимо.