10 особливостей, які варто запозичити з японської системи освіти

Ми любимо повторювати, що “Все геніальне — просто”, і водночас продовжувати пошуки складних варіантів чи шляхів вирішення певних питань. Показником того, що не варто так робити, є система освіти в Японії.Ця країна — одна із найуспішніших та найрозвинутіших в світі, і такою її робить не хтось, а самі її жителі. То, можливо, вони знають якийсь секрет, що допомагає в цьому?

Якщо в когось виникло таке запитання, згадаєте знову фразу “Все геніальне — просте”.

Отож, чого нам варто повчитись в японців, щоб теж не пасти задніх? Почнемо з освіти!

1. Спочатку манери, потім — знання

В японських школах учні не складають жодних іспитів, поки їм не виповниться 10 років, тобто до 4 класу. Протягом цього періоду вони здають невеликі тести.

Вважається, що ціль перших 3 років в школі — не судити дітей за знання, а навчити їх хороших манер та розвинути характер. Дітей вчать поважати інших людей, бути добрими з тваринами та природою. Вони також вчаться як бути щедрими, співчутливими та чуйними. Окрім цього, їх також навчають витривалості, самоконтролю і справедливості.

Оцінювання по-новому: як закордонний досвід оцінювання в початкових класах можна використати в Україні

Оцінювання – надзвичайно важливий елемент реформи шкільної освіти. Адже нові закон “Про освіту”, Держстандарт початкової освіти, програми і навіть найкращі підручники не підвищать якість освіти, якщо оцінку і далі ставитимуть лише за кількість помарок, пропущених орфограм чи неправильно вирішених задач.

Якщо не змінити філософію оцінювання і не надати вчителям методичне забезпечення, як можна виявляти поступ дитини, ставити оцінку не в балах і давати батькам якісний зворотний зв’язок із “планом дій”, вчителі навчатимуть по-старому. Тому “Нова українська школа” поцікавилася, як оцінюють досягнення учнів в інших країнах і як можна врахувати цей досвід в Україні.

Про особливості оцінювання і новий підхід до нього читайте в текстіспівзасновниці ГО “Смарт Освіта” і радниці міністра освіти і науки Іванни Коберник.

Навіщо українським школам потрібне нове оцінювання

У лютому Кабмін затвердив новий Державний стандарт початкової освіти, який передбачає відхід від суто знаннєвої школи до школи компетентностей. Вона полягає в тому, що учні отримують не лише знання, а й уміння їх використовувати. Також новий Держстандарт передбачає розвиток в школі не лише когнітивного інтелекту, а й емоційного (вміння керувати емоціями, розуміти свої та емоції інших, вміння співпрацювати в команді тощо).

Ця складова також повинна оцінюватися, але не так, як це відбувалося раніше, коли дитині ставили бал за старанність і поведінку. У сучасній українській школі на цю складову не зважали. Вчителі знають, як оцінити, скільки помилок дитина робить у диктанті, проте не знають, як визначити рівень самостійності, вміння співпрацювати, висловлювати свою думку тощо. Щоб оцінювати по-новому, вчителі потребують роз’яснень, інструментів і рекомендацій.

Іншим бар’єром до нового оцінювання є те, що з радянських часів для позначення документу, що засвідчує успішність учня на кінець навчального року, використовується слово табель. Табель з латини перекладається як впорядкований список, відомість. Саме тому є табель про ранги, табель обліку робочого часу, табельна зброя, табельний номер. Що робить в цьому переліку документ про результати навчання дитини в школі?

Відомість чи впорядкований список не містить характеристик, а свідоцтво про результати навчання дитини в школі протягом року повинно містити. Традиційний шкільний табель успішності – це лише перелік предметів з цифровою оцінкою. Він не дає можливості зрозуміти, як працювала дитина, чи доклададала вона зусиль, зрозуміти якість і швидкість її прогресу. Традиційний табель дає лише інформацію, наскільки добре дитина запам’ятовувала і відтворювала програмові знання, а цього в 21-му столітті недостатньо.

“Традиційний табель дає лише інформацію, наскільки добре дитина запам’ятовувала і відтворювала програмові знання”. Фото: автор – Dmyrto_Z, Depositphotos

Зараз МОН вимагає від шкіл заповнення табелів успішності на затверджених бланках, хоча це не фінансується державою і фактично бланки табелів закуповуються за кошти батьків, що не справедливо.

Аби запровадити в шкільному житті свідоцтво про результати навчання дитини (або свідоцтво досягнень), потрібно вилучити слово “табель” з нормативних документів. Зокрема, його обов’язковість закріплена Інструкцією з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів (наказ МОН від 23 червня 2000 року N 240), яку невдовзі має змінити МОН в межах дебюрократизації освіти.

Як оцінюють учнів в інших країнах

Компетентнісне навчання існує в європейських країнах і США понад два десятки років. Його ефективність доведено багатьма дослідженнями, що було б неможливо, якби ці країни не мали системи, як оцінити набування учнями компетентностей. Подібні форми оцінювання потрібно створити й Україні, інакше вже у 2018/2019 навчальному році вона зіткнеться з проблемою, як оцінювати всіх першокласників.

Ми дослідили приклади оцінювання шкіл Німеччини, США, Канади і Польщі. У кожній країні їх видають з різною періодичністю, проте кожне ґрунтується на формувальному оцінюванні. Його особливість – у визначенні прогресу кожної окремої

5 світових систем освіти, з яких можна брати приклад

У якій школі світу не навчалася б ваша дитина, на освітню програму завжди впливає менталітет та культура певної країни, і, хоча ідеальної системи освіти поки що не існує, є ряд держав, що можуть похвалитися успіхом освітньої системи.

Тож, які країни досягли високих стандартів у сфері освіти і які фактори на це вплинули?

Китай: найважливіше – виховання характеру

Якщо ви колись були у Китаї, ви могли помітити, що жителі цієї країни дуже ввічливі та мають бездоганні манери. Причиною цього є у тому числі освіта – у китайських школах виховання характеру починають задовго до традиційного навчання із усіма іспитами і тестуваннями.

Перша річ, якої навчають першачків – повазі до себе і оточуючих, співчуттю та шляхетності, як невід’ємної частини їх особистості.  Це допомагає збалансувати потреби  школяра між академічною успішністю та духовним зростанням.

Фінляндія: краще менше, ніж більше

Фінська система освіти уже досить давно вважається найкращою в світі. Головна ідея – краще менше, ніж більше. Наприклад, у програмі фінських шкіл на заняття з учителем у класі припадає лише половина часу, що відводиться для цього ж в Америці. Натомість велике значення надається перебуванню на природі. Тож більшість школярів у Фінляндії навчаються, перебуваючи на свіжому повітрі та досліджуючи навколишній світ.

Сингапур: високі технології та позитивне мислення

Навчання у сингапурській школі зосереджене на вивченні нових технологій та вихованні інформаційної грамотності підростаючого покоління. Окрім величезних інвестицій для впровадження найновіших технологій в освіту, велику увагу вчителі звертають на емоційний розвиток дітей – окрім інших предметів вивчається також психологія позитивного мислення.

Німеччина: рівноправні школи

У більшості країн підсумкові іспити використовуються для перевірки досягнень різних шків. Така практика посилює навантаження на учнів та не залишає їм часу на відпочинок та саморозвиток. У Німеччині відмовилися від рейтингової системи шкіл — вважається, що вчителі і учні мають сфокусуватися на процессі навчання, а не на результатах.

Нова Зеландія: чудові умови — чудові результати

Новозеландська система освіти багато у чому схожа на скандинавську: більшу частину дня школярі проводять на свіжому повітрі, а у навчанні заохочуються дослідження та критичне мислення. Також школярам пропонують різні позашкільні курси та гуртки.