Цікавеньке

Як виглядають учні та їх класи у різних країнах світу (частина I)

Якщо б вам довелося викладати свій предмет у різних школах

Добірка фактів та фотоматеріалів, які висвітлюють особливості навчання та побуту шкільного життя у різних країнах (Ємен, Тайвань, Індія, Ефіопія та Північна Корея).

Згадайте ту мить, коли вам доводилося зайти до шкільного класу вперше. Попереду знайомство з вашими майбутніми учнями. Але зараз ви ще нічого не знаєте один про одного. Пригадайте, які у вас виникали відчуття?

Із власного досвіту та з розповідей вчителів-колег відомо, що навіть найдосвідченіші відчувають певне тріпотіння та бодай перехоплювання подиху за мить до того, як відчинити двері до класної кімнати перед певною невідомістю. Як воно складеться?..

Заходиш – і декілька десятків допитливих дитячих очей в очікуванні чогось від тебе! Аж мурашки по шкірі! А тепер пропонуємо зазирнути у класні кімнати, де на вас «чекають» діти з різних країн:

Ємен

Коли ви відчините двері класної кімнати, то перед вами, ймовірно, відкриється саме така картина:

Ємен, Акамат Аль-Мегаб, школа Al Ishraq Primary

Так, в одному класі можуть навчатися дівчатка та хлопчики різного віку (від 6 до 14 років). Причому кількість дівчаток в основному не перевищує 30% із загальної кількості учнів. А вся школа взагалі може складатися всього з однієї кімнати, як у Al Ishraq Primary.

Хоча освіта і є безкоштовною, але навчальні заклади відвідують лише 46% дітей шкільного віку. Відповідно, не мають можливості навчатися понад 2 млн потенційних школярів Ємену! Це пов'язано з недостатністю самих шкільних будівель в наслідок військового конфлікту (триває з 2004 року). Також великою проблемою є нестача спеціалістів-учителів.

Рівень грамотності дорослого населення не перевищує 70% (майже 5 млн осіб не вміють читати та писати).

Тайвань

Завітавши до класної кімнати у Тайбеї, не дивуйтесь, якщо побачите таку картину:

Тайвань, Тайбэй, школа Min-sheng Junior High School

Справа в тому, що в цих учнів на день 8-9 уроків, тому після обіду в них за розкладом 30-хвилинний сон.

До навчання учні ставляться з високою відповідальністю, і як результат — рекордно високий рівень грамотності у цій країні — 98,7%. Основну увагу у навчанні приділяють точним наукам. Знання тайванських учнів з математики одні з найкращих у світі. А що, ви вчитель малювання? Тоді у вас менше шансів на успіх у цих учнів.

Індія

Опинившись в Індії, ще дорогою до школи містом, ви звернете увагу, що переважна більшість школярів має уніформу. Навіть в одному місті учнівська форма відрізняється. І чим престижніша школа, тим фасон більш наближений до європейського.

Учні з різних шкіл міста Мумбаі, Індія

Учні республіканської школи Shiv Public School, Гаргаон, штат Харьяна, Індія

Але звісно, не всі діти, які вчаться у школі, мають уніформу. Через жорстку кастову систему, яка неофіційно, але все ж таки зберігається у країні, не всі мають однакові умови доступу до шкільної освіти. Якість шкільних знань, відповідно, дуже різниться.

Хоча теперішня влада за останні 16 років створила умови, щоб залучити до навчання додатково понад 20 млн дітей з найбідніших каст, але це не вирішило проблему повністю.

На сьогодні майже 8 млн дітей шкільного віку не навчаються взагалі. При цьому «армія» школярів Індії нараховує майже 200 млн осіб!

За виключенням приватних шкіл, рівень шкільного навчання в Індії переважно низький. Згідно з експериментом, майже 20% учнів другого класу не відрізняють числа від 1 до 9, лише чверть учнів 3 класу вміють роботи найпростіші арифметичні дії, себто додавання чи віднімання чисел.

Освіта — мрія більшості громадян Індії, адже понад 40% дорослого населення залишається безграмотним.

Отже, «завітаємо» тепер до шкільної кімнати? Хоча це і не завжди кімната…

Фандрейзінґ замість поборів та ще 4 риси американських шкіл, які здивують українських батьків

Мій син ходить у третій клас державної (public) школи в навчальному окрузі провінції Феєрфакс, штат Вірджинія. Деякі особливості організації шкільного життя, описані у статті, притаманні школам саме нашого округу. Втім, більшість з них – будь-якій державній американській школі, де навчається близько 90% усіх дітей США.

Диференційована система навчання

Вже з третього класу діти навчаються на різних рівнях​

​Починаючи з кіндергартену (нульовий клас), дитина виконує не лише завдання, які даються всьому класові, але і отримує від вчительки індивідуальні завдання, які найбільше відповідають її рівневі здобностей та схильностям.

А вже з третього класу діти навчаються на різних рівнях. Найвищий – четвертий. Ці діти займаються по всіх предметах за спеціально розробленою для них програмою. Відбирає дітей комісія, за результатами когнітивних тестів, рекомендацій вчителів та оцінок. У нашій школі з близько 150 третьокласників (5 паралельних класів) у класі четвертого рівня – лише 14.

Ті, кого вчителі вважають достатньо талановитими, але їх не відібрали в цю елітну групу, потрапляють на третій рівень. Вони навчаються разом з усіма, але з одного чи двох предметів – читанню та математиці –разом з «просунутими» дітьми. Таких дітей – теж небагато. Мій син як раз на третьому рівні. В його класі з понад 20 дітей окремі заняття відвідують лише двоє.

Кожна восьмирічна дитина мала представити свою теорію, обґрунтувати і захистити її перед іншими

Він у захваті від цих класів. Ось приклад класної роботи. Діти прочитали міф про Дедала і Ікара і мали запропонувати версію, чому Ікар злетів заблизько до сонця. Мій син вирішив, що тої просто дистанцію до сонця не розрахував. Інші діти висунули гіпотези, що Ікар або не повірив батькові, або так захопився польотом, що не помітив, коли злетів занадто високо. І кожна восьмирічна дитина мала представити свою теорію, обґрунтувати і захистити її перед іншими.

Різниця в домашній роботі по математиці – разюча. У звичайному класі діти розставляють тризначні цифри з найбільшого до найменшого, в «просунутому» - розв`язують задачки, що вимагають побудови і розв’язання 2-3 арифметичних дій.

Другий і перший рівні – це завдання, які мають навчити дитину критично мислити. Перший рівень – для всіх. Другий – індивідуальні.

Ці речі не є незмінними протягом навчання в молодших класах. У січні батьки можуть подати документи своєї дитини (з новими результатами тестів, які можна перездати) на розгляд комісії щодо зараховування її на четвертий рівень навчання. А на третій рівень вчитель може в будь-який момент сам перевести дитину, якщо бачить, що рівень математики чи читання в класі є для неї залегким.

Також у нашому навчальному окрузі працює програма «Подвійно виняткові учні». Це діти, які можуть бути обдарованими в чомусь одному, але мають проблеми з інших предметів чи з навчанням взагалі. Мері Кін, яка у нашій школі займається диференційованою освітою, вірить, що в кожній дитині, які б проблеми з навчанням в неї ні були, можна знайти талант чи хоча б інтерес до певного предмету, який необхідно підтримувати.

У середній школі вже три рівні – звичайний, почесний (honors) і просунутий (advanced). Але вже там діти починають обирати предмети, спочатку за рекомендацією вчителя, а потім вже і самостійно, а також - рівні цих предметів, а отже все навчання стає диференційованим. Розумні діти в старшій школі можуть навчатися за університетською програмою з окремних предметів.

Програма, яку я описала, саме так працює в навчальному окрузі провінції Феарфакс. В інших навчальних округах вона може по-іншому називатися (gifted and talented, enrichment), та відрізнятися. Часом школи з метою додаткового розвитку талановитих дітей залучають ресурси на місцевому рівні (бібліотеки, наприклад) та навіть приватні компанії.

«Побачення» з вчителькою

Батьківські збори – це те, чого я чекаю з нетерпінням. Коли ще випаде нагода поспілкуватися з людиною, яка добре знає твою дитину і готова про це розмовляти?

У школі також організовують спеціальні лекції для батьків, які читають вчителі чи запрошені фахівці

Зустрічі батьків із вчителем – індивідуальні. Раз на рік батьки отримують запрошення забронювати у календарі вчителя 15-хвилинне вікно. Як правило, я роблю це негайно і «забиваю» на ранок, аби зробити це по дорозі на роботу. Завжди піднімає настрій. Особливо щасливою я була після першої зустрічі, бо, з’ясувала, що четвірки, які мій син приносив до дому, є найвищою оцінкою.

Також з вчителькою завжди можна зв’язатися електронною поштою чи подзвонити. Окрім цього, на початку навчального року проводяться загальні збори, у школі також організовують спеціальні лекції для батьків, які читають вчителі чи запрошені фахівці на такі теми, як диференційоване навчання, відносини між братами та сестрами, синдром дефіциту уваги, тощо.