Якою є роль батьків у школі. Європейський досвід

Учитель, батьки та учні – спілкуються на рівних. Такий досвід широко використовується в Європі. У західних країнах уже кілька років діє майже стандартна система взаємодії між учасниками освітнього процесу. Головною метою такої співпраці є, насамперед, досягнення спільних результатів.

Велику увагу приділяють спільному плануванню діяльності учнів і вчителів. На цьому етапі головне – сформувати в дітей оптимістичну оцінку своїх здібностей. Тому під час навчального процесу зазвичай діти разом із учителем складають спільний план особистих домашніх і класних завдань на тиждень. Успіхи дітей зазвичай учитель відзначає в кінці кожного дня в спеціальному зошиті і, якщо це необхідно, пише батькам свої зауваження.

10 особливостей, які варто запозичити з японської системи освіти

Ми любимо повторювати, що “Все геніальне — просто”, і водночас продовжувати пошуки складних варіантів чи шляхів вирішення певних питань. Показником того, що не варто так робити, є система освіти в Японії.Ця країна — одна із найуспішніших та найрозвинутіших в світі, і такою її робить не хтось, а самі її жителі. То, можливо, вони знають якийсь секрет, що допомагає в цьому?

Якщо в когось виникло таке запитання, згадаєте знову фразу “Все геніальне — просте”.

Отож, чого нам варто повчитись в японців, щоб теж не пасти задніх? Почнемо з освіти!

1. Спочатку манери, потім — знання

В японських школах учні не складають жодних іспитів, поки їм не виповниться 10 років, тобто до 4 класу. Протягом цього періоду вони здають невеликі тести.

Вважається, що ціль перших 3 років в школі — не судити дітей за знання, а навчити їх хороших манер та розвинути характер. Дітей вчать поважати інших людей, бути добрими з тваринами та природою. Вони також вчаться як бути щедрими, співчутливими та чуйними. Окрім цього, їх також навчають витривалості, самоконтролю і справедливості.

Оцінювання по-новому: як закордонний досвід оцінювання в початкових класах можна використати в Україні

Оцінювання – надзвичайно важливий елемент реформи шкільної освіти. Адже нові закон “Про освіту”, Держстандарт початкової освіти, програми і навіть найкращі підручники не підвищать якість освіти, якщо оцінку і далі ставитимуть лише за кількість помарок, пропущених орфограм чи неправильно вирішених задач.

Якщо не змінити філософію оцінювання і не надати вчителям методичне забезпечення, як можна виявляти поступ дитини, ставити оцінку не в балах і давати батькам якісний зворотний зв’язок із “планом дій”, вчителі навчатимуть по-старому. Тому “Нова українська школа” поцікавилася, як оцінюють досягнення учнів в інших країнах і як можна врахувати цей досвід в Україні.

Про особливості оцінювання і новий підхід до нього читайте в текстіспівзасновниці ГО “Смарт Освіта” і радниці міністра освіти і науки Іванни Коберник.

Навіщо українським школам потрібне нове оцінювання

У лютому Кабмін затвердив новий Державний стандарт початкової освіти, який передбачає відхід від суто знаннєвої школи до школи компетентностей. Вона полягає в тому, що учні отримують не лише знання, а й уміння їх використовувати. Також новий Держстандарт передбачає розвиток в школі не лише когнітивного інтелекту, а й емоційного (вміння керувати емоціями, розуміти свої та емоції інших, вміння співпрацювати в команді тощо).

Ця складова також повинна оцінюватися, але не так, як це відбувалося раніше, коли дитині ставили бал за старанність і поведінку. У сучасній українській школі на цю складову не зважали. Вчителі знають, як оцінити, скільки помилок дитина робить у диктанті, проте не знають, як визначити рівень самостійності, вміння співпрацювати, висловлювати свою думку тощо. Щоб оцінювати по-новому, вчителі потребують роз’яснень, інструментів і рекомендацій.

Іншим бар’єром до нового оцінювання є те, що з радянських часів для позначення документу, що засвідчує успішність учня на кінець навчального року, використовується слово табель. Табель з латини перекладається як впорядкований список, відомість. Саме тому є табель про ранги, табель обліку робочого часу, табельна зброя, табельний номер. Що робить в цьому переліку документ про результати навчання дитини в школі?

Відомість чи впорядкований список не містить характеристик, а свідоцтво про результати навчання дитини в школі протягом року повинно містити. Традиційний шкільний табель успішності – це лише перелік предметів з цифровою оцінкою. Він не дає можливості зрозуміти, як працювала дитина, чи доклададала вона зусиль, зрозуміти якість і швидкість її прогресу. Традиційний табель дає лише інформацію, наскільки добре дитина запам’ятовувала і відтворювала програмові знання, а цього в 21-му столітті недостатньо.

“Традиційний табель дає лише інформацію, наскільки добре дитина запам’ятовувала і відтворювала програмові знання”. Фото: автор – Dmyrto_Z, Depositphotos

Зараз МОН вимагає від шкіл заповнення табелів успішності на затверджених бланках, хоча це не фінансується державою і фактично бланки табелів закуповуються за кошти батьків, що не справедливо.

Аби запровадити в шкільному житті свідоцтво про результати навчання дитини (або свідоцтво досягнень), потрібно вилучити слово “табель” з нормативних документів. Зокрема, його обов’язковість закріплена Інструкцією з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів (наказ МОН від 23 червня 2000 року N 240), яку невдовзі має змінити МОН в межах дебюрократизації освіти.

Як оцінюють учнів в інших країнах

Компетентнісне навчання існує в європейських країнах і США понад два десятки років. Його ефективність доведено багатьма дослідженнями, що було б неможливо, якби ці країни не мали системи, як оцінити набування учнями компетентностей. Подібні форми оцінювання потрібно створити й Україні, інакше вже у 2018/2019 навчальному році вона зіткнеться з проблемою, як оцінювати всіх першокласників.

Ми дослідили приклади оцінювання шкіл Німеччини, США, Канади і Польщі. У кожній країні їх видають з різною періодичністю, проте кожне ґрунтується на формувальному оцінюванні. Його особливість – у визначенні прогресу кожної окремої

5 світових систем освіти, з яких можна брати приклад

У якій школі світу не навчалася б ваша дитина, на освітню програму завжди впливає менталітет та культура певної країни, і, хоча ідеальної системи освіти поки що не існує, є ряд держав, що можуть похвалитися успіхом освітньої системи.

Тож, які країни досягли високих стандартів у сфері освіти і які фактори на це вплинули?

Китай: найважливіше – виховання характеру

Якщо ви колись були у Китаї, ви могли помітити, що жителі цієї країни дуже ввічливі та мають бездоганні манери. Причиною цього є у тому числі освіта – у китайських школах виховання характеру починають задовго до традиційного навчання із усіма іспитами і тестуваннями.

Перша річ, якої навчають першачків – повазі до себе і оточуючих, співчуттю та шляхетності, як невід’ємної частини їх особистості.  Це допомагає збалансувати потреби  школяра між академічною успішністю та духовним зростанням.

Фінляндія: краще менше, ніж більше

Фінська система освіти уже досить давно вважається найкращою в світі. Головна ідея – краще менше, ніж більше. Наприклад, у програмі фінських шкіл на заняття з учителем у класі припадає лише половина часу, що відводиться для цього ж в Америці. Натомість велике значення надається перебуванню на природі. Тож більшість школярів у Фінляндії навчаються, перебуваючи на свіжому повітрі та досліджуючи навколишній світ.

Сингапур: високі технології та позитивне мислення

Навчання у сингапурській школі зосереджене на вивченні нових технологій та вихованні інформаційної грамотності підростаючого покоління. Окрім величезних інвестицій для впровадження найновіших технологій в освіту, велику увагу вчителі звертають на емоційний розвиток дітей – окрім інших предметів вивчається також психологія позитивного мислення.

Німеччина: рівноправні школи

У більшості країн підсумкові іспити використовуються для перевірки досягнень різних шків. Така практика посилює навантаження на учнів та не залишає їм часу на відпочинок та саморозвиток. У Німеччині відмовилися від рейтингової системи шкіл — вважається, що вчителі і учні мають сфокусуватися на процессі навчання, а не на результатах.

Нова Зеландія: чудові умови — чудові результати

Новозеландська система освіти багато у чому схожа на скандинавську: більшу частину дня школярі проводять на свіжому повітрі, а у навчанні заохочуються дослідження та критичне мислення. Також школярам пропонують різні позашкільні курси та гуртки.

Цікавеньке

Як виглядають учні та їх класи у різних країнах світу (частина I)

Якщо б вам довелося викладати свій предмет у різних школах

Добірка фактів та фотоматеріалів, які висвітлюють особливості навчання та побуту шкільного життя у різних країнах (Ємен, Тайвань, Індія, Ефіопія та Північна Корея).

Згадайте ту мить, коли вам доводилося зайти до шкільного класу вперше. Попереду знайомство з вашими майбутніми учнями. Але зараз ви ще нічого не знаєте один про одного. Пригадайте, які у вас виникали відчуття?

Із власного досвіту та з розповідей вчителів-колег відомо, що навіть найдосвідченіші відчувають певне тріпотіння та бодай перехоплювання подиху за мить до того, як відчинити двері до класної кімнати перед певною невідомістю. Як воно складеться?..

Заходиш – і декілька десятків допитливих дитячих очей в очікуванні чогось від тебе! Аж мурашки по шкірі! А тепер пропонуємо зазирнути у класні кімнати, де на вас «чекають» діти з різних країн:

Ємен

Коли ви відчините двері класної кімнати, то перед вами, ймовірно, відкриється саме така картина:

Ємен, Акамат Аль-Мегаб, школа Al Ishraq Primary

Так, в одному класі можуть навчатися дівчатка та хлопчики різного віку (від 6 до 14 років). Причому кількість дівчаток в основному не перевищує 30% із загальної кількості учнів. А вся школа взагалі може складатися всього з однієї кімнати, як у Al Ishraq Primary.

Хоча освіта і є безкоштовною, але навчальні заклади відвідують лише 46% дітей шкільного віку. Відповідно, не мають можливості навчатися понад 2 млн потенційних школярів Ємену! Це пов'язано з недостатністю самих шкільних будівель в наслідок військового конфлікту (триває з 2004 року). Також великою проблемою є нестача спеціалістів-учителів.

Рівень грамотності дорослого населення не перевищує 70% (майже 5 млн осіб не вміють читати та писати).

Тайвань

Завітавши до класної кімнати у Тайбеї, не дивуйтесь, якщо побачите таку картину:

Тайвань, Тайбэй, школа Min-sheng Junior High School

Справа в тому, що в цих учнів на день 8-9 уроків, тому після обіду в них за розкладом 30-хвилинний сон.

До навчання учні ставляться з високою відповідальністю, і як результат — рекордно високий рівень грамотності у цій країні — 98,7%. Основну увагу у навчанні приділяють точним наукам. Знання тайванських учнів з математики одні з найкращих у світі. А що, ви вчитель малювання? Тоді у вас менше шансів на успіх у цих учнів.

Індія

Опинившись в Індії, ще дорогою до школи містом, ви звернете увагу, що переважна більшість школярів має уніформу. Навіть в одному місті учнівська форма відрізняється. І чим престижніша школа, тим фасон більш наближений до європейського.

Учні з різних шкіл міста Мумбаі, Індія

Учні республіканської школи Shiv Public School, Гаргаон, штат Харьяна, Індія

Але звісно, не всі діти, які вчаться у школі, мають уніформу. Через жорстку кастову систему, яка неофіційно, але все ж таки зберігається у країні, не всі мають однакові умови доступу до шкільної освіти. Якість шкільних знань, відповідно, дуже різниться.

Хоча теперішня влада за останні 16 років створила умови, щоб залучити до навчання додатково понад 20 млн дітей з найбідніших каст, але це не вирішило проблему повністю.

На сьогодні майже 8 млн дітей шкільного віку не навчаються взагалі. При цьому «армія» школярів Індії нараховує майже 200 млн осіб!

За виключенням приватних шкіл, рівень шкільного навчання в Індії переважно низький. Згідно з експериментом, майже 20% учнів другого класу не відрізняють числа від 1 до 9, лише чверть учнів 3 класу вміють роботи найпростіші арифметичні дії, себто додавання чи віднімання чисел.

Освіта — мрія більшості громадян Індії, адже понад 40% дорослого населення залишається безграмотним.

Отже, «завітаємо» тепер до шкільної кімнати? Хоча це і не завжди кімната…

Фандрейзінґ замість поборів та ще 4 риси американських шкіл, які здивують українських батьків

Мій син ходить у третій клас державної (public) школи в навчальному окрузі провінції Феєрфакс, штат Вірджинія. Деякі особливості організації шкільного життя, описані у статті, притаманні школам саме нашого округу. Втім, більшість з них – будь-якій державній американській школі, де навчається близько 90% усіх дітей США.

Диференційована система навчання

Вже з третього класу діти навчаються на різних рівнях​

​Починаючи з кіндергартену (нульовий клас), дитина виконує не лише завдання, які даються всьому класові, але і отримує від вчительки індивідуальні завдання, які найбільше відповідають її рівневі здобностей та схильностям.

А вже з третього класу діти навчаються на різних рівнях. Найвищий – четвертий. Ці діти займаються по всіх предметах за спеціально розробленою для них програмою. Відбирає дітей комісія, за результатами когнітивних тестів, рекомендацій вчителів та оцінок. У нашій школі з близько 150 третьокласників (5 паралельних класів) у класі четвертого рівня – лише 14.

Ті, кого вчителі вважають достатньо талановитими, але їх не відібрали в цю елітну групу, потрапляють на третій рівень. Вони навчаються разом з усіма, але з одного чи двох предметів – читанню та математиці –разом з «просунутими» дітьми. Таких дітей – теж небагато. Мій син як раз на третьому рівні. В його класі з понад 20 дітей окремі заняття відвідують лише двоє.

Кожна восьмирічна дитина мала представити свою теорію, обґрунтувати і захистити її перед іншими

Він у захваті від цих класів. Ось приклад класної роботи. Діти прочитали міф про Дедала і Ікара і мали запропонувати версію, чому Ікар злетів заблизько до сонця. Мій син вирішив, що тої просто дистанцію до сонця не розрахував. Інші діти висунули гіпотези, що Ікар або не повірив батькові, або так захопився польотом, що не помітив, коли злетів занадто високо. І кожна восьмирічна дитина мала представити свою теорію, обґрунтувати і захистити її перед іншими.

Різниця в домашній роботі по математиці – разюча. У звичайному класі діти розставляють тризначні цифри з найбільшого до найменшого, в «просунутому» - розв`язують задачки, що вимагають побудови і розв’язання 2-3 арифметичних дій.

Другий і перший рівні – це завдання, які мають навчити дитину критично мислити. Перший рівень – для всіх. Другий – індивідуальні.

Ці речі не є незмінними протягом навчання в молодших класах. У січні батьки можуть подати документи своєї дитини (з новими результатами тестів, які можна перездати) на розгляд комісії щодо зараховування її на четвертий рівень навчання. А на третій рівень вчитель може в будь-який момент сам перевести дитину, якщо бачить, що рівень математики чи читання в класі є для неї залегким.

Також у нашому навчальному окрузі працює програма «Подвійно виняткові учні». Це діти, які можуть бути обдарованими в чомусь одному, але мають проблеми з інших предметів чи з навчанням взагалі. Мері Кін, яка у нашій школі займається диференційованою освітою, вірить, що в кожній дитині, які б проблеми з навчанням в неї ні були, можна знайти талант чи хоча б інтерес до певного предмету, який необхідно підтримувати.

У середній школі вже три рівні – звичайний, почесний (honors) і просунутий (advanced). Але вже там діти починають обирати предмети, спочатку за рекомендацією вчителя, а потім вже і самостійно, а також - рівні цих предметів, а отже все навчання стає диференційованим. Розумні діти в старшій школі можуть навчатися за університетською програмою з окремних предметів.

Програма, яку я описала, саме так працює в навчальному окрузі провінції Феарфакс. В інших навчальних округах вона може по-іншому називатися (gifted and talented, enrichment), та відрізнятися. Часом школи з метою додаткового розвитку талановитих дітей залучають ресурси на місцевому рівні (бібліотеки, наприклад) та навіть приватні компанії.

«Побачення» з вчителькою

Батьківські збори – це те, чого я чекаю з нетерпінням. Коли ще випаде нагода поспілкуватися з людиною, яка добре знає твою дитину і готова про це розмовляти?

У школі також організовують спеціальні лекції для батьків, які читають вчителі чи запрошені фахівці

Зустрічі батьків із вчителем – індивідуальні. Раз на рік батьки отримують запрошення забронювати у календарі вчителя 15-хвилинне вікно. Як правило, я роблю це негайно і «забиваю» на ранок, аби зробити це по дорозі на роботу. Завжди піднімає настрій. Особливо щасливою я була після першої зустрічі, бо, з’ясувала, що четвірки, які мій син приносив до дому, є найвищою оцінкою.

Також з вчителькою завжди можна зв’язатися електронною поштою чи подзвонити. Окрім цього, на початку навчального року проводяться загальні збори, у школі також організовують спеціальні лекції для батьків, які читають вчителі чи запрошені фахівці на такі теми, як диференційоване навчання, відносини між братами та сестрами, синдром дефіциту уваги, тощо.